Народними слугами чиновників усіх мастей називали ще за радянщини. Так і повелося і призвичаїлося. І навіть екс-президенти, міністри та нардепи у нас також вважалися народною обслугою. Бо влада у нас за Конституцією належить народу, як і всі надра і все інше.
Це ж трудяги-громадяни сплачують податки і наповнюють бюджет. Потім з того державного бюджету непогано фінансуються всі найняті чи обрані чиновники-депутати-силовики, які нічого не виробляють, а лише споживають значну частину національного продукту. Хоча завжди народ підсміювався, що слуги народні у нас набагато краще від народу живуть. Саме чиновники-депутати-силовики, маючи печатки та підписи і можливість на цьому добряче заробити, створили в Україні таку суспільну модель, де, по суті, вже не народ, а вони стали господарями країни.
Вони почали плодитись за геометричною прогресією і виплачувати собі такі зарплати-премії-доплати, що отому справжньому господарю країни, народу, вже нічого в бюджеті і не залишалось. Якщо такі бюджетники, як вчителі, лікарі отримували стільки, щоб не вмерти з голоду, то прокурори, судді та високопосадовці отримували по 200000 – 1200000 грн. Відповідно і пенсії в них теж на порядок вищі, ніж у «конституційного господаря країни».
Ось така корпоративна кругова порука і цементувала всі ці роки монолітний клас чиновників-депутатів-силовиків і дозволяла їм тримати народ за «безправне середовище», яке їм заробляло гроші і не заважало пиляти державний пиріг у вигляді мільярдів бюджетних грошей, кращих земельних ділянок, на яких виросли тисячі багатоповерхівок, до яких підводились всі комунікації за рахунок громади, необлікованих полів, відкатів, хабарів та інших реальних матеріальних благ.
А ще народ не заважав випускати отруйні продукти, знецінювати національну валюту, обкрадати його власниками та керівниками банків і зі сльозами на очах спостерігав, як їхніх дітей п’яні мажори безкарно вбивають своїми крутими іномарками. Про медицину, газ, електрику, воду, куплені рішення судів ви знаєте самі. Зважте, все це так звані «слуги народу» спокійно робили на очах у свого ГОСПОДАРЯ: роботящого, законослухняного, доброго по своїй суті українця, який щиро вірив, що саме така вона — ота дорога в Європу.
На 29 серпня ніби призначена перша сесія новообраної Верховної Ради. І знову – «Слуга народу». На цей раз уже з відповідною офіційною назвою та абсолютною більшістю депутатських крісел. І що ж хоче від своїх слуг народ-господар? Хоче порядку в країні. Хоче нормально жити вже сьогодні в своїй країні.
Шановні народні слуги, якщо ви насправді маєте намір послужити країні та народу, зробіть нарешті ревізію всіх раніше ухвалених законів, підзаконних, лобістських і бозна-яких рішень та розпоряджень. Приведіть їх у такий формат, що буде вигідний НАРОДУ. Дайте нарешті людям жити.
Розберіться з цінами на газ та інші енергоносії, щоб не спекулювали на цьому пройдисвіти партійні, зробіть нарешті, щоб закони в цій країні були однаковими для всіх. Подивіться, чому в Болгарії, Польщі, Румунії та Ізраїлі, де теж війна, національні валюти вже десяток років стабільні, а наша гривня за 5 років найбільше знецінилась у Східній Європі. Ми ж ніколи не зможемо конкурувати з тими країнами по зарплатах та пенсіях з такою девальвацією. І приведіть у відповідність оклади та пенсії всіх привілейованих та простих трудяг, на яких тримається ця країна з її напівкримінальною економікою. Котру, до речі, й кришують оті дороговартісні силовики.
Шановні слуги, наведіть порядок у всіх обліках, дозволах, заберіть із тих зажерливих рук ту золоту печатку, котра відкриває шлях до незаконного збагачення всякого роду шахраями, що пролазять у владні крісла, бо знають табличку ділення. Повідтягуйте фірмочки-п’явки від державних органів. Досить вже висмоктувати з підприємця останні соки.
І найактуальніше! Розберіться, шановні, із трутнями-держслужбовцями. Така їхня кількість – це просто погибель країни, страшніша за війну. Хоч якось полегшіть життя літнім людям. Це вони збудували ті заводи та фабрики, які за схемами приватизували, порізали і заробили мільйони доларів теперішні багатії, власники дорогих вілл та яхт за кордоном. Цим старшим людям, золотому поколінню в історії України, потрібно віддати належне. Вони отримували по 100 – 120 рублів, втратили все через схеми банкірів-шахраїв, а тепер покинуті державою напризволяще з 40-50-літнім трудовим стажем і неповними двома тисячами пенсійних гривень. Хіба на ці гроші можна прожити?
Не тому, що ви особливі, вам український народ довірив свою долю, шановні депутати. Обравши вас, громада дала шанс країні еволюційно відійти від епохи свинарчуків. Від епохи, яка, на жаль, перетворила роки незалежності в роки стагнації та руїни. У вас немає морального права знову надувати щоки і фальшиво співати гімн. Звичайно, спокуса дуже велика, адже всі до вас крали і брехали. І їм сходило з рук… Але, очевидно, вже не всім.
А по-справжньому змелеться саме вам, бо народ, господар країни, як ви зрозуміли під час президентських та парламентських виборів, вже готовий реально оцінити ситуацію і запитати з кожного, хто на 27-му році Незалежності України прагне знову привести її на узбіччя цивілізації.
Анатолій Жучинський,
заслужений журналіст України,
головний редактор газети «33-й канал»
