Сіроманці, які облюбували яристу та далеку від траси місцевість, знову не дають спокою жителям Могилів-Подільського району.
Хижаки настільки знахабніли, що не бояться заходити навіть на подвір’я селян. Місцеві бояться ходити вулицями і дітей самих із дому не випускають, бо вранці знаходять розірваних звірами домашніх тварин. Мисливці кажуть, що вовки, які тероризують села, не звичайні, а мутанти.
…Микола Боднаревський із села Нагоряни разом з дружиною займаються розведенням кіз та виробляють надзвичайно смачну бринзу за старовинним гуцульським рецептом. З молодняком в них приблизно 200 голів. У 2018 році хижаки стали до них навідуватись. Тоді за три ночі вовк загриз у них чотири кози. Тварини були огороджені сіткою, але сіроманець зробив у ній дірку. Кілька діб родина влаштовувала нічні чергування, мисливці заступили на полювання й вбили кількох хижаків. Невдовзі вовки перестали приходити. Аж ось днями ситуація знову повторилась. Про це нам повідомив голова Могилів-Подільської райради Володимир Сірант.
– У пана Миколи вовки загризли аж 11 кіз, які паслись. Одна, пошматована вся, повернулась додому, іншу знайшли тільки наступного дня. В одного з депутатів у селі Козлів сіроманці загризли барана вагою 100-150 кілограмів. Тварина була прив’язана на пасовищі неподалік господарства. Є підозра, що це схрещені вовки із собаками, сильні, потужні та ще й людей не бояться. Спокійно ходять селом, одна жінка навіть бачила, то довго ще руки-ноги трусились, говорити не могла. Наприкінці минулого року разом з поліцією та мисливцями ми робили облави на вовків, коли випадав сніг. На початку осені через погодні умови їх не влаштуєш, бо нарвемось на біду. Треба чекати, поки впаде листя. Наразі шукаємо варіанти вирішення ситуації.
Голова Могилів-Подільської районної ради Українського товариства мисливців та рибалок Іван Лученко повідомив журналісту, що їм із колегами відомо про проблему.
– До мене звертались жителі села Хоньківці. Але зараз жодних заходів вживати не можемо, тому що йде полювання на птицю й зелено дуже. Знайти сіроманця в таких умовах нереально, тим паче, ще не зібрали урожай соняшнику та кукурудзи, йому є де сховатись. Чекаємо відкриття полювання на пушного звіра й тоді зможемо шукати вовка. Це приблизно десь у листопаді, — каже Іван Лученко. – В свою чергу, хочу звернутись до вінничан й нагадати, що за радянських часів у кожному селі були ями, куди скидали мертвих свійських тварин. Вона оброблялась, щоб зараза не розносилась, закривалась кришкою. Нині всього цього вже немає. Один з місцевих фермерів, в якого загинула певна кількість худоби, викинув її в ярах. І як наслідок – сам заманив до себе вовків. Не робіть так.
Щодо людей, то при зустрічі з вовком не треба тікати. Варто трохи присісти і пильно глянути в очі звіру. Сіроманець відведе погляд вбік і піде. Ще вовки бояться вогню та електрошокера.
Вікторія Снігур
