Після публікації звернення 3000 парафіян ПЦУ «До примирення і мудрості закликають парафіяни Спасо-Преображенського собору ПЦУ прихильників Московського патріархату» («33-й канал», №37 від 4.09.19) редакція отримала багато відгуків від віруючих людей.
Отже, надаємо слово вінничанам – прихильникам і парафіянам Української Православної Церкви Московського патріархату.
– Залиште у спокої Московський патріархат! — дзвонила в редакцію жінка, яка не назвала свого імені. — Моліться, кому хочете і як хочете. Досить вже нас чіпляти! Ми всі брати і сестри, підтримуємо не державних чи церковних діячів, а Бога! Вибираємо не Україну чи Росію, ми вибираємо Бога! Але я особисто вважаю, що у новоутвореній ПЦУ політичні питання стоять вище за Бога!
– Не треба було таким поспіхом приймати Томос! Тим більше, коли в країні війна! — вважає пані Лідія. — Треба було діяти більш спокійно, помірковано і радитись з людьми. Ми відчували, що при переході громад до ПЦУ відбувається тиск з боку влади. Наша церква існує спокон віків, від святого Володимира. То чому це зараз нас ображають, називають «п’ятою колоною», «рукою Кремля», «зомбованими бабушками»? Це, між іншим, образа не у церковній площині, а образа честі і гідності людини, громадян України. У нас же, за Конституцією, свобода віросповідання.
– У мене вдома ікони мамині і бабусині висять. Я молюсь, як мене з дитинства вчили: «…и остави нам долги наша, якоже и мы оставляем должником нашим». А не кажу: «…і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Слова тисячолітньої молитви закарбувались у мене в голові. Чого це я маю їх перекручувати? — запитувала пані Надія, парафіянка однієї із вінницьких церков УПЦ МП. — У кінці 80-х я не розбивала орган у Свято-Преображенському соборі. І досі вважаю, що можна було вирішити цю проблему по-іншому. Але пам’ятаю, яке було загальне піднесення, яке було свято у віруючих Вінниці, коли у соборі нарешті почались служби Божі! Скільки ремонтів зробили, скільки добрих справ! А зараз собор у нас знову забрали — нечесно, підступно, як я вважаю. Так само забирають столітні храми по всій Вінницькій області.
– Утворення ПЦУ — це попущення Боже. На жаль, на українську землю це приносить нове розділення. Жодна Помісна Православна Церква (крім Константинопольської) не поспішає визнати ПЦУ, — каже пан Вадим. — Я людина немолода і продовжую молитись, як і раніше, у Свято-Воскресенській церкві біля універмагу.
– Это действительно воля Божья, иначе это не могло бы произойти. Церковью-матерью для ПЦУ теперь будет Константинополь, а не Русская православная церковь. Конечно, российская церковь имеет свою благодать от Бога. Но меня лично смущает то, что патриарха Кирилла окружает Федеральная служба охраны РФ и то, что он активно поддерживает «стальную вертикаль власти», созданную в России, — з іронічною посмішкою додав Микола Васильович.
– Не чіпайте нас і не намагайтесь забрати храми різними маніпуляціями. Живіть собі, як хочете – ось і все, що чого ми просимо і вимагаємо! — наголосив Павло, парафіянин МП. — Ви вірите у Бога по-своєму – то чому ви забороняєте нам вірити по-своєму? Ви тішитесь, що вас Варфоломій зі своїм Патріархатом визнав. Але інші Помісні Православні Церкви не визнали. Давайте залишимо одне одного у спокої (бо ж все одно залишаться в Україні прихильники як УПЦ, так і ПЦУ) і кожного при своїй думці. І будемо жити у нашій державі спокійно і мирно!
