За три з половиною доби він подолав відстань у понад 1219 км. Йому вдалося витримати заїзд довжиною у 85 год. 21 хв.. У заїзді взяли участь понад 6 тисяч учасників з усього світу, в тому числі близько 100 з України.

Для того, щоб пройти реєстрацію, учасники мали виконати повну серію офіційних марафонів – 200, 300, 400, 600 і 1000 км. Тож досягнення нашого земляка справді є унікальним, і він розповів всі подробиці нам.

– Свого часу я працював електриком. Тоді в мене почались серйозні проблеми із суглобами, довгий час знаходився на лікуванні, й ледь не дійшло до операцій на двох колінах. Зрештою, я взяв себе в руки, почав худнути, відмовився взагалі від алкоголю та цигарок, пішов у басейн. Через певний час став себе почувати краще. Після того придбав свій перший велосипед й майже не злазив із нього. Одного разу навіть за два дні дістались з Ладижина у Коблево на море, – каже Віктор Ровінський. – Попри те, що було досить важко, отримав неймовірні емоції! Загалом за перші півроку наїздив близько 5000 кілометрів, взяв участь у першому веломарафоні на 200 кілометрів.

А коли у 2017 році звільнився із ТЕС, став ще більше приділяти увагу роверу та ставив перед собою нові цілі. Зокрема дістався з рідного міста до Сутисок та стрибнув із парашутом, це допомогло перебороти певні страхи. Й десь тоді вирішив для себе, що маю стати учасником веломарафону Париж-Брест-Париж, який вперше відбувся у 1891 році й нині проводиться один раз на чотири роки. Готувався ретельно й подолав десяток марафонів в Україні.

До Франції приїхав заздалегідь, аби відвідати рідну сестру та потренуватись у гірській місцевості. А за кілька днів до марафону зламався велосипед, тож довелось шукати запчастини та ремонтувати. Ми мали стартувати із Парижа, але через технічні причини виїзд перенесли у інше місто, яке знаходиться неподалік. Мало того, що потрібно було здолати 1219 кілометрів, то ще й вкластися у не більше 90 годин, бо тоді веломарафон не зарахують. Майже кожні сто кілометрів був контрольний пункт, де ми відмічались у спеціальній книжці. За весь марафон вдалось поспати лише 10 годин. Коли ж сильно тягнуло на сон, лягав на 20 хвилин на лавочці й рухався далі.

– Які нагороди отримали за участь і що плануєте далі?

– Цей марафон особливий тим, що всі, хто його подолав – уже переможці! Що далі – поки не знаю, точно будуть нові вершини, я ще визначаюсь.

Віталіна Трудько