До редакції звернувся колишній профспілковий активіст та майданівець Олександр Чайковський, який проживає у селі Соболівці Теплицького району та проводить власне розслідування щодо знищення місцевого цукрового заводу. Має на меті розібратись і дізнатись правду про обставини та осіб, що причетні до цього.
– Понад 110 років минуло відтоді, як запустили завод у Соболівці. Весь цей час варили цукор. Не пропустили жодного сезону. Працювали тут тисячі людей із наближених сіл, було 1800 акціонерів, які не отримали в результаті жодної копійки, – каже Олександр Чайковський. – Знищення Соболівського цукрового заводу бере свій початок ще з 2001 року, коли постановою Вінницького арбітражного суду від 22 березня завод було визнано банкрутом. Ліквідатором заводу був відомий в області “могильник підприємств” Ігор Погрібний, який у наступні кілька років допоміг успішно реалізувати цукровий завод по частинах за копійки. До цього весь завод 25 червня 2006 року було продано товариству з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване бюро з довірчих операцій» по залишковій вартості за 710 тисяч гривень, а згодом розпродано по частинах. Ділки зменшили реальну вартість заводу в 207 разів. Для прикладу, ремонтну майстерню з обладнанням, площа якої складає 3800 квадратних метрів, котельню і електродний цех з обладнанням, було продано за 25 тисяч гривень у 2005 році. Частину обладнання взагалі вивезли у Погребище. Три роки тому ми створили ініціативну групу й стали боротись за завод. Писали скарги в Генеральну прокуратуру, подавали до суду, але розглядали справу у Гайсині. В результаті відмовили у внесенні відомостей до ЄРДР. Ухвала оскарженню не підлягала. Після того стало відомо, що 105 га промислової землі, які належали підприємству, в незаконний спосіб змінили цільове призначення й роздали «наближеним» до влади.
Днями Олександр Чайковський разом з однодумцями подали скарги до ДБР з проханням таки встановити винних й притягнути до відповідальності. Повернути цукрозавод люди вже надії не мають, бо нагадують про нього лише руїни й на території зводять сонячні батареї…
Додамо, що у 80-х Вінниччину часто називали «цукровим Донбасом». Але порівняно з 2000-ми роками площі посівів цукрових буряків на Вінниччині зменшилися приблизно втричі. За цей час (з 2000 р.) у Вінницькій області порізано на металобрухт 11 цукрових заводів. У результаті у 2007 р. працювало тільки 19 підприємств, у 2008 р. – 13, у 2012 р. – 12, в 2015-му – лише 6. Відтак, у середньому роботу втратило понад 15 тисяч жителів.
Віталіна Трудько
Підкажу розслідувачеві. Зверніть увагу на колишніх вінницьких очільників Домбровського з Заболотним. При них отой завод і наказав довго жити. В чиїх інтересах вони доводили підприємство до банкрутства? (Точніше, ретельно закривали очі на тих, хто доводив з їхнього відома й за мовчазної згоди). А в чиїй фракції ці мажоритарники опинилися після минулих парламентських виборів? От вам і відповідь. Чи посадять Петра 5-го? “Он же пааамятник!”