Останнього із вогнепальними пораненнями в травні 2016 року госпіталізували.
Він заявляв, що у нього стріляв саме родич міського голови. Суди тривали понад два роки. Коли Вінницький міський суд відпустив Сергія Шевчука з-під варти, сторона потерпілого звернулась до Апеляційного суду. 10 жовтня минулого року колегія суддів залишила скаргу без задоволення.
– Сторона обвинувачення не довела, що саме Сергій Шевчук був на місці і стріляв. У нього не виявили того пістолета, не знайшли доказів, які б це підтверджували. Суд не вважає, що наявність трьох свідків, які були у потерпілого, це достатньо. Щодо направленості пострілів, то Олександр Коломієць стверджує, що опонент цілився в груди. Він людина висока, тому у нього повинні були цілитись знизу вгору, аби влучити у життєво важливі органи, — пояснив своє рішення суддя Анатолій Кривошея. — А поцілили чомусь у стегно та сідницю. Згідно з протоколом огляду, у воротах знайшли дірки, які слідство вважає дірками від куль, хоча не провели з цього приводу експертизу. Ці всі сумніви і призвели до того, що суд апеляційної інстанції залишив без зміни вирок суду першої інстанції про недоведеність вини.
Такий фінал цієї кримінальної історії обурило родину потерпілого та тих, хто був на їхньому боці. Тож вони та прокуратура звернулись до Верховного суду й днями отримали вирок.
– Апеляційний суд допустив порушення вимог кримінального процесуального кодексу, які є істотними, оскільки перешкоджали ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Касаційні скарги прокурора Олександра Карнауха, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та представника потерпілого задовольнити частково. Ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 10 жовтня 2018 року відносно Сергія Шевчука скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Постанова оскарженню не підлягає, — повідомили нам у прес-службі Верховного суду.
Теща потерпілого Тетяна Глущак, яка першою повідомила про злочин поліції, вироком задоволена.
– Це наша маленька перемога, на яку ми чекали більше трьох років, бо пережили за той час найгірше — несправедливі рішення, все було підтасовано та заздалегідь домовлено. Зять, який досі лікується, з донькою через тиск з родини мера вимушені були переїхати до Вінниці. Ми поки що у Могилеві-Подільському, але постійно відчуваємо неприязнь та втомились від незрозумілих перевірок нашого невеличкого магазину. Чекаємо, як відреагує на цю постанову Апеляційний суд, де свого часу навіть проходив брифінг за нашою справою й служителі Феміди наполягали, що все зробили вірно. Нині ж там мають вирішити — чи віддавати справу на новий розгляд, чи скасувати те рішення й приймати інше, — каже Тетяна Глущак. — Але якщо суд ухвалить таке рішення, яке виправдає злочинця, ми знову подамо касацію!
Віталіна Трудько
