Він єдиний серед митрополитів Поділля так і не дав добро, щоб під час молитв не поминали кіріла, який благословив війну.

Його засудили до пʼяти років позбавлення волі за антиукраїнську діяльність.

Ці суди тривали довго і перетворились на пропагандистські шоу кремля. І для цього обмін «преследуємого за вєру» російська сторона затягувала. І вже коли митрополиту реально, після рішення апеляції, потрібно було сідати на зону, раптом показово втрутився Кіріл і сприяв «швидкому» обміну.

Далі вже Іонафан та Кіріл робили спільні пропагандоські трюки в рф. Це широко показувалось в телеефірах.

І вже тоді м. Іонафан  переконував ідейного «вдохновітєля» війни, що він до кінця залишався вірним.., чому – агентурній місії, покладеній на нього чи церкві, яка є підрозділом путінізму? Різниця не велика…

Але, хто вникав в цю резонансну тему, бачив як супроводжував на всіх судах засудженого за антиукраїнську діяльність проросійського митрополита його вірний «милий друг» архієпископ Сергій.

Під час розслідування зʼясувалось, що всі статки набагато старший 73-річний митрополит вирішив заповісти саме архієпископу Сергію.

Обидва монахи і, начебто, за релігійними канонами, їх не мали б мати крім монастирської келії взагалі.

Але залишимо духовні аспекти на суд Божий.

А ось суди в Україні, земні,  вирішили не лише засудити митрополита Іонафана за антиукраїнську діяльність, але й конфіскувати все те його майно.

Щоправда вінницькі, бо всі судді Тульчинського району заявили, що є прихожанами цієї церкви і тому не можуть судити її очільника.

Так, ми їм по більше 100000 спецпенсії і чималі заплати за «особливо важливу відданість і службу Україні», а вони значить піддані духовному єднанню із ідеологом нацизму проти України?

Але і цю тему залишимо для наступних публікацій.

А ось реальні дії, і навіть з боку Президента Зеленського, вже відбулись.

Бо під час розслідування зʼясувалась, що митрополит Іонафан має російський паспорт разом із а. Сергієм. І вони отримали їх, порушивши українське законодавство. Зрозуміло, що канони рпц ні. Бо ж скрепи «руского  міра» якраз і навʼязують нацистські наративи про те, що Україна як держава не «состоялась», бо нею править «хунта а не царь - помазаник божій…». Так, тим «помазаніком» вони вважають путлера.

Здавалося б, вже після  позбавлення громадянства людину,  будь яку, мали б депортувати до країни, громадянство якої прийняла.

Але тут вже третій рік чомусь це не стається.

Коли ми були на судах, м.Іонафан проговорився нам на камеру, що Сергій оспорює позбавлення громадянства України в суді.

Добре, в нас демократична держава, має право.

Але  в цей час Тульчинська епархія, одна із найбільших в Україні серед приходів  УПЦ (МП), якій підпорядковані більше 300 священників, обирає собі поводирем саме цього єпископа Сергія очільником.

Ми вже писали про те, що навіть після засудження та обміну Іонафана до росії, він продовжував очолювати цей підрозділ МП.

І ось тепер на сайті єпархії УПЦ (МП) змінили інформацію про керівника. Замість Іонафана, якого суд визнав винним у виправдовувані збройної агресії росії проти України, він попросився до рф і був обміняний на вʼязнів Кремля, Тульчинською єпархією став керувати Сергій Аніцой.

Саме той соратник Іонафана та позбавлений разом із ним громадянства Указом  Президента України.

Як вам такі повороти?

І вже навіть не дивує, що верхівка УПЦ (МП) вибрала такий шлях і робить такі призначення.

Дивує, як священники УПЦ, які продовжують переконувати прихожан, що вони нічого спільного з Кірілом не мають і УПЦ ( МП) є українською, це приймають!

Чи лукавлять, що вони насправді українські? А ось в діях і помислах в них насправді ось ця антиукраїнська рашистська гундяївшина?

Тетяна Квасюк