Вінничанка Надія Лаптєва відсвяткувала 100-річний ювілей. Привітали її за святковим столом родина та представники міської влади.

Бабуся отримуватиме довічну щомісячну матеріальну допомогу. Таку премію отримує уже десять жителів міста. Надія Петрівна – одинадцята.

Привітання від голови міста С. Моргунова, грамоту та грошову винагороду передала директорка департаменту соцполітики Валентина Войткова.

Надія Петрівна народилась у селі Мухівці Немирівського району. У 1933 році, під час Голодомору, втратила трьох братів та сестер. Невдовзі така ж доля спіткала й голову сімейства Петра. Залишилась її мати-вдова із трьома дітьми, яким Бог дав довгі роки життя, бо ж так натерпілись….

Із дванадцяти років Надія Лаптєва трудилась на різних сільськогосподарських роботах у колгоспі свого рідного села. Ходила боса, бо не було за що придбати взуття. А під час Другої світової війни пішла на фронт, згодом потрапила в полон. Та, на щастя, змогла повернутись на батьківщину. Невдовзі Надія Петрівна познайомилась із чоловіком Василем. Народили та виховали доньку Аллу. Сьогодні бабуся радіє двом онучкам та трьом правнукам.

– Довгий час зі своєю родиною моя донька мешкала на Сумщині, але я покликала її назад. Щоправда, довелось їм поміняти квартиру у Вінниці на будинок, бо дуже я хотіла бачити весь час землю, яка дає сили та бажання жити. До цих пір люблю допомагати на городі, — каже ювілярка Надія Лаптєва.

Пенсіонерка впевнена, що секрет її довголіття у тому, що завжди слідкує за тим, що споживає. Їсть дуже мало.

– Я не вишукую в себе болячок, у лікарні не ходжу й таблеток не вживаю. Постійно читаю газети, у т.ч і ваш «33-й канал», новини потім переповідаю сусідам. Дивлюсь політичні програми. Мрію дожити, щоб був мир і щоб землю не продали чужим, — додає молода душею бабуся.

Вікторія Снігур