А це серйозні збитки для людей, адже годувати худобу дорого та навіть невигідно. Громада дивується й різниці між закупівельними цінами та тією продукцією, яка на прилавках магазинів. Літр молока «з бочки» вартує 17 гривень, у супермаркеті найдешевше — 22.
– Понад десять років трудилась у поштовому відділенні, але підпала під скорочення. Роботи в селі нема, колгосп розпався, виживаємо, як можемо. Із чоловіком тримаємо три корівки, — каже читачка Таїса Із Хмільницького району. — Все зароблене витрачаємо на їжу, опалення та навчання доньки-студентки. Влітку за літр молока давали 5,50 гривні. Від жовтня ціна піднялась до 7,50. Але в минулому та позаминулому роках так само платили, але ж ціни були меншими. Тим паче на осінь молоко стає більш жирним, але заготівельники на це не зважають. Єдина втіха — хоч розраховуються вчасно, бо в сусідніх громадах місяцями боргують. На ринку трилітрова банка молока коштує 50 гривень. Ніхто не рахує, скільки потрібно на годівлю корівки. Машина жому коштує 5000 гривень, сіно — 300 гривень за центнер, по 5-6 за кіло треба віддати за макуху. Селяни продовжують вирізати корів, оскільки не бачать сенсу їх утримувати. Залишилось з великої череди до десяти голів. Нам би хоч по 10 гривень за літр давали – і то було б добре, бо навіть «захімічена» вода у пляшках дорожча…
У Томашпільському районі селянам за молоко дають 7,30 грн., у Теплицькому — по 7 гривень, вісім гривень мають у Погребищенському районі. У департаменті агропромислового розвитку Вінницької облдержадміністрації радять селянам звертатись у Держпродспоживслужбу. Тепер там контролюють якість молока, мають відповідні важелі впливу, є нові стандарти ДСТУ. Крім того, селянам було б непогано утворювати кооперативи та укладати угоди безпосередньо із молоковиробними підприємствами.
Віталіна Володимирова
