Тут зібралися і їхні колеги з таких же закладів з усієї України.

– Все тому, що прийнятий парламентом законопроєкт про освіту не передбачає наявність такої форми закладів у структурі майбутньої освіти. І це при тому, коли вартість навчання однієї дитини тут протягом року державі обходиться втричі дешевше ніж у малокомплектних школах. Тут діти забезпечені повноцінним харчуванням та перебувають пос­тійно, – розповідає директор санаторної школи-інтернату Олександр Стозуб.

Чи вдалося домовитися учителям і держчиновникам? Чи почули їх у високих кабінетах?

– У законопроєкт про загальну середню освіту потрапило два речення, що санаторно-курортні школи у перші-дев’яті класи дітей не набирають, і згодом будуть перетворені у ліцеї. А ліцеї – це тільки 10-12 класи. По суті, це знищення таких шкіл по всій Україні. Все, що ми могли зробити — це донести до Офісу Президента України те, що так недоцільно робити. Тепер залишається чекати: чи президент заветує цей закон, чи ми залишимося без роботи. Я вже був у департаменті освіти облдержадміністрації і домовилися разом з обласною владою, як вийти з непростої ситуації. Знаю, що є думка не закривати наш заклад. Зараз у нас навчається 170 дітей. Найбільше тривожить те, що це діти з вадами серця, і кількість таких дітей зростає. Це біда для всіх.

Тим часом комісія з питань регулювання комунальної власності та приватизації Вінницької обласної ради вирішила оптимізувати сім лікувальних санаторіїв на Вінниччині, серед яких чотири дитячих. Причина ліквідації банальна: брак коштів. Реорганізації підлягають Маньковецький обласний дитячий туберкульозний санаторій «Зелений гай», Кашперівський дитячий туберкульозний санаторій «Лісова пісня», «Заболотненський психоневрологічний дитячий санаторій», «Могилів-По­дільський дитячий легеневий тубсанаторій». Це питання викликало обурення, тому депутати і фахівці вирішили більш ретельно вивчити ситуацію.