Кафедра інфекційних хвороб Вінницького національного мед­університету, яку очолює докторка медичних наук Лариса Мороз, професор, заслужений лікар України, донька ректора Вінницького медуніверситету В. Мороза, першою в країні розробила власний протокол лікування COVID-19. Його офіційно взяло за основу Міністерство охорони здоров’я.

Детальніше про розробку наших лікарів, як проходить лікування перших хворих. Хто лі­ку­ється вдома, хто — в інфекційних відділеннях, про те, коли чекати спалаху епідемії і чого не вистачає медикам – у розмові з головним інфекціоністом Він­ни­цької області Ларисою Мороз.

– Потрібно працювати на випередження, саме тому наша кафедра почала готуватись до епідемії коронавірусу трохи раніше, ми залучили спонсорів, які допомогли із закупівлею необхідних препаратів. За основу взяли рекомендації ВОЗ, які вже були готові, і акумулювали досвід Італії, Китаю, Іспанії, США та Південної Кореї, в останній зараз наша співробітниця за обміном працює, — пояснює Лариса Мороз. — Вже тоді нас дивувала висока летальність у деяких країнах Європи, але потрібно зважати і на вік та пізню госпіталізацію. (В Італії середня тривалість життя 82 роки, Іспанії — 82 (жінки — 85) – авт.) Колеги там працюють строго за протоколами, лікування — за страховкою, тож поки задишки немає – не забирають у медичний заклад, тому й втрачався час. Крім того, колеги за кордоном починали лікувати дихальну недостатність, коли треба вже на ШВЛ.

Перший пробний протокол ми розробили ще 18 березня і одразу виставили у вільний доступ у вайбер-групі епідеміологічної спільноти. Тобто, хто з колег хотів, міг нашими напрацюваннями скористатися. Суми, наприклад, зробили так само, і ми рецензенти їхнього. Наш був затверджений як міським департаментом охорони здоров’я, так і обласним. Через два тижні вивели свій протокол для лікарів за ступенями важкості – легка, середня і тяжка. Невдовзі його МОЗ взяв за основу. Кожна область та район можуть офіційно протоколом користуватись. Знаю, що у сусідній Хмельницькій області за ним вже лікуються дві людини, одна була у важкому стані, але нині її стан стабілізувався.

– Які саме препарати Ви пропонуєте використовувати у боротьбі з COVID-19? І хто саме повинен їх забезпечувати?

– Сам протокол регламентує медикаментозне лікування ще до етапу застосування апаратів штучної вентиляції легенів. Противірусних препаратів там нема, адже цей вірус ми знаємо дуже мало часу. Ми взяли за основу групу протималярійних чи ревматоїдних уражень, а також препарати, які застосовують при лікуванні СНІДу, оскільки в склад геному вірусу Covid-19 входить частина геному вірусу імунодефіциту людини. При середній тяжкості протоколом передбачається призначення комбінації хлорохінвмісних препаратів та антибіотика азітроміцин. Наші зарубіжні колеги повідомляють, що, за їхніми спостереженнями, у 80-99% випадків (поки на незначній кількості хворих) ці препарати дають можливість одужання і забезпечують запобігання гострій диха­льній недостатності.

Майже всі препарати таблетовані, є ще під­шкірного введення. Курс лікування може тривати від 5-7 до 14 діб. Щодо самих препаратів, то попередньо нам вдалось досягнути того, що вже із 15 квітня деякі з них будуть виготовляти на фармацевтичному заводі «Дарниця». Крім того, всі ми знаємо, що Верховна Рада дозволила використовувати препарати, навіть не зареєстровані в країні. І хочу сказати, що цей свій протокол ми затвердили з препаратами гідроксихлорохіну на декілька днів раніше, ніж навіть у США, де його теж дозволили до використання.

– Щодо ситуації у Він­ницькій області із хворими, то яка кількість з них перебуває у легкому, середньому та тяжкому стані?

– На жаль, цієї статистики в мене немає, але знаю, що поки найважчою залишається дитина, яка знаходиться у лікарні в Могилеві-Подільському. Важко спрогнозувати, чому так сталось.

Та будемо вірити у краще!

– За тими людьми, які переносять інфекцію у легкій формі, якось слідкують?

– Ще в середині березня був розроблений чіткий алгоритм дій. За пацієнтами легкої форми спостерігають сімейні лікарі. Вони знаходяться вдома, але постійно спілкуються телефоном й отримують лікування. Якщо підвищена температура, це може бути антибіотик азітроміцин.

– Чимало в Інтернеті публікацій та рецептів, що при коронавірусі добре вживати мати-й-мачуху, імбир, лимон, куркуму. А яка думка фахівців щодо такого народного лікування?

– Лимон – це велика кількість вітаміну С, він дуже хороший для того, щоб протидіяти вірусним інфекціям. Той самий імбир застосовується при простудних захворюваннях. Ці продукти можна вживати для профілактики, але точно не лікувати ними коронавірус. Довіряйте лише медикам і в разі виникнення перших симптомів — слабкості, сухого кашлю, задишки, підвищеної температури, діареї, сухості в носі, втрати смаку та металевого присмаку у роті — негайно звертайтесь.

– На Вінниччині більшість хворих на COVID-19 — люди 20-40 років. Чому так?

– Тому що з-за кордону із заробітків повертаються громадяни саме такої вікової групи, а не похилого віку. Молоді в нас більш активні, та й не всі дотримуються карантину. На жаль, маємо смерті 16-річної дівчини у Франції, 14-річної у Бельгії, у США дитина до року загинула. Чому так трапляється – будемо вивчати. Крім того, є тенденція, що більше серед хворих все ж чоловіків, ніж жінок (однак за останніми даними – в Україні переважають жінки – авт.)

– А щодо тестів, то чи можуть вони показати за короткий проміжок часу різні результати?

– Так, сьогодні він може бути негативний, а через певний час позитивний. У всьому світі, якщо є клініка, тестування проводять двічі підряд, тому що перший раз може бути навіть негативний. На жаль, в Україні немає швидких тестів на визначення антигену, який дає можливість встановити діагноз у перші години та дні. Метод полімеразної ланцюгової реакції, який маємо в наявності, позитивний з перших днів хвороби, найбільш чутливий.

– Ви бачили десятки зні­м­ків легень у пацієнтів, хворих на коронавірус. Чим небезпечна ця недуга?

– Справді, при COVID-19 йде ураження інтерсіції, тобто каркасу легень. Виникають «дірки» в легенях, які потім сполучною тканиною заповнюються, і після захворювання може лишатися там фіброз тканини легені. Може бути навіть інвалідізація, оскільки ці ділянки легень не дихають.

– Скажіть, будь ласка, пік епідемії в Україні – ще попереду? Бо дехто стверджує, що всі заробітчани вже давно вдома і ситуація має ніби покращитись.

– Заробітчани повернулись, але врахуйте два тижні інкубаційного періоду. Десь днів через десять кількість хворих суттєво зросте. Проте, якщо із 6 квітня в країні почались такі суворі обмежувальні заходи, то це трохи уповільнить ріст епідемії.

– На Вашу думку, коли зможуть знайти вакцину чи препарат, яким зможемо подолати коронавірус?

– Вже дуже багато є вакцин та препаратів, але вони на стадії випробування. Думаю, вакцина може з’явитись наприкінці цього або на початку наступного року, адже потрібно багато етапів та випробувань, щоб потім її застосовувати на людях.

– Деякі депутати обласної ради нині ініціюють позачергову сесію обласної ради, аби виділити кошти на медичну ланку, адже наші лі­карі зараз на передовій. Чого в першу чергу не вистачає?

– Це чудова ініціатива. Не скажу, що брак індивідуальних засобів захисту, але вони дуже швидко використовуються, їх постійно потрібно поповнювати. І, звичайно, апарати ШВЛ, попри закупівлі, ще не повністю надійшли до лікарень. Дещо допомогли придбати спонсори. Але є певний ажіотаж на ринку, ціни скакнули, а ще тривала доставка, навіть з того Китаю вона збільшилась у рази.

Вікторія Снігур