Ще не вмерла медицина,
Ні лікарська воля!
Ще нам, браття у халатах,
Усміхнеться доля!
Треба скинути міністрів,
Посадити винних,
Й запанує по лікарнях
Справжня медицина!

Наші з вами вороженьки
Зовсім не хвороби!
А тих ситих зо дві жменьки,
То і є наш клопіт!
Наварили з дулі кашу,
Поділили гроші,
І тепер в лікарнях наших
Вітер грає воші!

Чим людей нам лікувати?
З власної кишені?
Що додати до зарплати?
Яйця чи варення?
Що привезли за рецепти
Із села до міста
Наші бідні пацієнти,
Щоб було що їсти.

Незалежність чи залежність?
Що ми тут бороним?
Дайте гроші на належне
Замість охорони
Дач, маєтків, по п’ять замів!
Тисячі на вітер!
Та прийдіть уже до тями.
Тут і ваші діти!

Ти пробач мені, Тарасе,
Що вхопила рими.
То не просто викрутаси
З думами твоїми,
То у спадок передався
Голос із народу!
Голос тих, хто ще не здався!
Козацького роду!

Ольга Українка
Під цими словами підпишуться десятки тисяч колег-медиків