У світі останніх подій та прийняття Верховною Радою Закону про вільний обіг сільськогосподарських земель ми вирішили зустрітися та поспілкуватися з керівником одного нетипового для теперішнього часу підприємства сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива» – Володимиром Миколайовичем Долиняним. А незвичне це підприємство тому, що воно є одним із найбільших орендарів та сільгоспвиробником на території Гранівської сільської ради Гайсинського району. СВК «Нива» обробляє 2 340 га землі та об’єднує землі понад 800 пайовиків.

ПРО ВЕСНУ та ЗЕМЛЮ

– Чим відрізняється ваше кооператив від, скажімо, фермерського господарства або агрохолдингу?

Ми – не фермери, ми не працюємо на себе! Ми працюємо на людей та державу. Це майже та форма управління, що й бувші колгоспи. Таких підприємств на території Гайсинського району два: це ми – СВК «Нива» та СВК «Трудівник» у с. Ярмолинці. Ми є одними з найбільших платників податків у Гранівську сільську раду.

– Як вам працюється в цьому році, адже зими майже не було?

Так дійсно, цьогоріч весна розпочалась у січні, а це вносить свої корективи. Якщо ми вже навчилися працювати і по насінню, і по мінеральних добривах, і по технологіях, то з погодою нам ще досить довго потрібно «вступати в контакт». Прикладом взяти останні заморозки майже до – 11 на початку квітня. Це привело до того, що значна частина посівів, особливо ріпак та озима пшениця, примерзли. У сільському господарстві, майже як на сході зараз – ризики, ризики, ризики. Потрібно постійно бути в тонусі та бути готовим до різних сюрпризів.

– А скільки у вас працює людей у кооперативі?

У різні пори року по-різному, у сезонні піки – від 106 до 116 осіб. Це, мабуть, зараз найважче для керівника – забезпечити людей роботою. Іноді навіть приходиться виконувати непершочергові задачі, просто щоб дати людям заробити.

– Як просувається посівна? А у вашому господарстві окрім рослинництва, чи є ще якісь напрямки виробництва?

На сьогоднішній день ми закінчили посів соняшника на площі 615 га. Сіємо зараз кукурудзу, якої має бути 770 гектарів. Двічі вже підживили озимі культури і ріпак на площі 670 га та 200 га відповідно. Зараз працюємо на озимій пшениці із захистом фунгіцидним і мікродобривами.

Працює тваринництво, яке в нас сьогодні в господарстві є. Майже 600 голів великої рогатої худоби.

А якщо брати в цілому, то рухаємось по плану. Виплачуємо людям заробітну плату, орендну плату, забезпечуємо людей роботою. Особливо в цей період. Тому що кожна людина хоче нормально жити, турбуватись про свою родину.

– Яка ваша думка з приводу відкриття ринку землі, адже ви орендуєте велику кількість землі?

Я не скажу, що я категорично проти цього, але не скажу, що і категорично за. Тому що я рахую, що не може бути земля Долиняного, земля Вадатурського, земля Бойко. Земля має бути державною. І держава її повинна здавати в оренду. У кого є можливість взяти в оренду скільки  йому необхідно, нехай бере. Від оренди землі, дивлячись яка грошова оцінка, буде мати користь і той, хто бере в оренду, і той, хто дає, тобто держава. Насамперед сільські бюджети та бюджети ОТГ. Тому що сьогодні сплачуються солідні суми від орендної плати за землі запасу та резерву, ПДФО з паїв. І за рахунок цього можна забезпечити нормальну життєдіяльність, як на території громади, так і на території держави. Але це звичайно за умови, що всі податки сплачуються легально та чесно.

– А чесно це як? Можете пояснити на конкретному прикладі?

Звичайно можу, далеко ходити не треба. В бюджет нашого Гранова надходить орендна плата за землю з трьох крупних сільськогосподарських підприємств – СВК «Нива», «Зернопродукт МХП» та ФГ «Боднюк». Так от перші два підприємства платять 9% та 12% відповідно, а фермерське господарство, яке фактично контролює сільський голова, 3%. То ви самі можете порахувати і зробити висновки.

– То виходить, що ви проти зняття мораторію та відкриття ринку землі?

Ну, купить сьогодні собі землю Долиняний, чи ще хтось. Завтра ще куплять наші діти. Де взяти землю моєму онукові? Якщо вона буде продана і чиясь. Ось в мене онук є – півроку йому, чий він громадянин буде? Якщо українська земля вже буде розкуплена і буде приватна власність, як він може бути громадянином України без землі? Через те я впевнений, що є важелі, є правила, є напрацювання і досвід держав, що здають свою землю, яка є державною власністю, в оренду. І я рахую, що земля повинна бути у власності держави.

По-друге – ми ж її неправильно розподілили. Сьогодні я маю 3 га, чому не має інший громадянин землі?! Хай би мені попало менше там 2 га, але щоб попало кожному громадянину.  Ми ж її вже неправильно розподілили, а тепер ще нецивілізовано будемо продавати і купляти. Це однозначно! Тому що сьогодні 10% спроможні купити землю, а 90% – неспроможні. Якщо у 2023-2024 роках нашому господарству, як юридичній особі, не нададуть кредиту, щоб купити сільськогосподарську землю, то ми ж не зможемо її викупити. Сьогодні скуплять землю ті, у кого є кошти. На жаль, дуже часто, це будуть люди далекі від сільського господарства –  без досвіду, але з грішми.

ПРО ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЮ та ПОЛІТИКУ

– То, на вашу думку, реформа децентралізації – це вірний крок?

У нас закон про створення територіальних громад був демократичний, і в  першу чергу це стосується принципу добровільності. Я з цим згоден, але не повністю. Тому що в нас суть демократії дуже часто викривлюється з урахуванням чиїхось приватних інтересів. На мою думку, я  її не нав’язую, це має бути демократично, але більш конкретно. Якби держава заздалегідь визначила, що в цю тергромаду мають увійти конкретні території з конкретними селами. І не було б ніяких нюансів.

– У першій редакції перспективного плану Вінницької області було заплановано створення Гранівської ОТГ, але об’єднання не відбулось. На вашу думку в чому причина?

Так дійсно спочатку планувалась Гранівська ОТГ і люди, і сільські голови звертались до голови Гранівської сільської ради Віктора Максимовича Боднюка, але він сказав, що «ми обійдемся без нікого і ми будемо  самостійними».

А сьогодні наш сільській голова їздить і будоражить і людей,  і села. Мовляв, йому не дають створити громаду. Та йому не потрібно шукати «кота в мішку», тому що створення Гранівської об’єднаної територіальної громади залежало тільки від нього! Його нерозумні та незрозумілі амбіції привели до того, що створена не Гранівська ОТГ, а Краснопільська. Без Гранова.

– Але ж за версією Віктора Максимовича в усьому винен народний депутат Микола Кучер?

Тепер сільський голова Віктор Бюднюк шукає різні причини та винних.  Прикро навіть, що він хоче свою вину скинути на когось. Начебто йому перешкоджають всі: голова Вінницької обласної державної адміністрації, голова Гайсинської районної держадміністрації, перешкоджають власники і причетні структури до «Зернопродукту МХП». А ще більше перешкоджає народний депутат Кучер М.І.

Але не потрібно шукати винних! Сьогодні Віктору Максимовичу потрібно взяти вину на себе за нестворення Гранівської територіальної громади, бо вона повністю лежить на ньому. Через його особисті амбіції Гранівська ОТГ не була об’єднана, як це планувалось з самого початку реформи.

Не потрібно нарікати на народного депутата Миколу Івановича Кучера. Я з Миколою Івановичем не хрестив дітей і мені нема, що в нього просити. Але мені прикро за сільського голову, який хоче свої недоопрацювання перекласти на когось. Тому не потрібно возити людей у столицю, підбурювати гранівчан, вже посварені люди, посварені сусідні села. Сам пересварився з сільськими головами, а територіальної громади в Гранові, як не було, і так немає. І я не впевнений, що не буде. Тим паче, коли справа зовсім в іншому. Звичайно не всі в селі це розуміють, або не хочуть розуміти з різних причин.

– А що ж є справжньою причиною постійних конфліктів навколо Гранова? То голова сільради Боднюк жителів у Вінницю до облдержадміністрації возив, то дорогу блокувати виводив?

Справа в тому, що в 2021 році закінчуються договори оренди в компанії «Зернопродукт МХП», а для Віктора Максимовича це саме головне питання – забрати в них землю й продовжувати накопичувати свій земельний банк. От Віктор Максимович і хоче створити таку думку в селі, що всі навкруги вороги. Але найбільший «Зернопродукт МХП»,  щоб люди не давали більше їм в оренду свої паї. Сам Віктор Максимович ухватив більший кусочок землі.

Я більше скажу, що з самого початку для Віктора Боднюка посада голови сільської ради не настільки цікавила, як і те, що на цій посаді треба працювати для людей та розвивати наше село. Його цікавило інше – збагачення землею та розвиток свого сільськогосподарського бізнесу.

– Інша «лякалка» від Віктора Максимовича, це начебто МХП хоче побудувати там курники, які будуть забруднювати навколишнє середовище?

Все це знову казочки від нашого голови, аби очорнити та призначити винного. Тому що рівень порядності між менеджментом МХП та нашим сільським головою Боднюком Віктором Максимовичем – це взагалі різниця, як між небом і землею, або сонцем та місяцем. Я маю повне право про це говорить тому, що пам’ятаю як заходив «Зернопродукт МХП» у Гранів.

Це був 2005-2006 рік. Так сталося, що члени бувшого КСП «Весна» заключили договори оренди з «Зернопродукт МХП», а члени СВК «Нива» – ні. Із тодішнім керівником «Зернопродукт МХП» – з Миколою Кучером, ми по-чесному домовились, що вони заходять в село і, якщо люди будуть бажати до них, хай переходять. А якщо ні – то не переманюйте,  не агітуйте. Так і до сих пір, вже й Кучера нема в Зернопродукті, і вже з нинішнім керівництвом компанії ця домовленість зберігається. Протягом 15 років жодного гектара, жодного метра, жодного пая з нашого кооперативу «Зернопродукт МХП» не забрав.

Що стосується сільського голови Віктора Боднюка, то тут навпаки. Створивши фермерське господарство на своєму паю в 3 га, який до того був у СВК «Нива», а потім, ставши сільським головою, Віктор Максимович урвав всі землі, які можна було й не можна! Дехто звичайно і сам віддав йому свою землю, але левова частина була отримана ним такими способами як тиск, підозри, залякування. Я прожив 60 років. 25 років є керівником найбільшого в селі сільськогосподарського кооперативу. У мене є достатньо гріхів, але самий більший гріх – це вступити в контакт з Віктором Боднюком. Я не хочу того гріха мати!

А говорити, що Кучер не хоче створення Гранівської ОТГ і, що має якісь свої бажання на території Гранова, недоречно й безглуздо!

– Що ви можете сказати з приводу останнього інциденту, головним учасником якого став Віктор Боднюк?

Буквально за три дня ми, всі керівники підприємств, згідно з Указом Президента отримали розпорядження від голови Вінницької облдержадміністрації про те, які заходи ми маємо виконувати задля боротьби із коронавірусом. І я, як керівник підприємства, звичайно їх додержуюсь. Розставляю трактори на полях не по два чи по три, як зазвичай, а по одному. А в цей період голова сільської ради не зрозуміло з якого приводу збирає сходку людей. Це я вже потім дізнався про причину. Для захисту себе.

– Але ж голова каже, що його підтримує багато односельців?

Не буду казати, що немає, але є люди, які свідомо підтримують його. Однак більшість гранівчан, якими прикривається Віктор Максимович, не зі своєї волі туди ідуть. Уявіть, якщо б не пішли туди працівники сільської ради, садочка, амбулаторії – чи вони б потім там працювали?! А ті, що безпосередньо працюють на ФГ «Боднюк» – чи вони б потім там працювали? Якщо б не пішли ті люди, яким були роздані землі запасу, а по Гранову їх не мало не багато близько 600 га (роздані по 1 гектару), ви думаєте, він не знайшов би на них управу? Бо найчастіше Віктор Максимович роздавав їх не тим людям, кому потрібно, а тому, хто здасть саме йому в оренду ту землю. Надавалася земля з умовою, що ми тебе наділяємо, якщо завтра ти підпишеш з ФГ «Боднюк» договір. То як ви думаєте, реальна там підтримка?

Хоча в тому інциденті, коли Віктор Максимович постріляв собак, я не розумію, що там було підтримувати?! Наприклад, в мене на молочно-товарній фермі також бігають собаки, але бродячі. Як керівник, звертаюсь до начальника поліції,  той виділяє свою людину, яка зі своїми боєприпасами приїжджає – відстрілює бездомних собак. А тут сільський голова задумав постріляти хазяйських собак!

– Ви тільки, що згадали про землі запасу і як ними розпорядився сільський голова Гранова Віктор Боднюк. То виходить, що вони розподілені так, як йому буде вигідно. А як же орендна плата,  як же надходження до сільського бюджету від його господарств?

Так, більша частина цих земель була передана громадянам саме на таких умовах. А договір підписувався, в якому були прописані 3% від орендної плати. То скільки скривається податків?!

До нього також відійшли і наші землі запасу, які раніше обробляла СВК «Нива». Закінчився договір оренди, ми хотіли продовжити, але чомусь власники вирішили віддати свої землі його дочці під фермерське господарство. І таких нюансів, які заважали працювати нашому кооперативу, досить багато.

Сьогодні частина людей приходять по якусь довідку. Перше питання у Віктора Максимовича: «А в кого земля? А віддасиш мені землю?». І сьогодні людина, якщо їй щось потрібно і вона не піде на умови голови села Віктора Боднюка, така людина не отримає довідку чи інші адмінпослуги. Я кажу, бо знаю сам. Якщо СВК «Нива» звертається до Гранівської сільради по якусь довідку, приходиться чекати два тижні, як написано у законі або звертатися до суду.

В принципі в мене і моїх людей хватає здорового глузду виходити з ситуації  і нормально працювати. Але ми могли б і краще. Особливо на тих етапах, коли Віктор Боднюк став фермером. На той час в нього не було багато землі, але тоді він мав «кришування». У 2013 році проти мене та моєї родини було скоєно ним дуже багато негараздів. Дуже багато було судової тяганини, обшуки були й вдома. А це ж зрозуміло робиться, якщо ти вхожий до силових структур. Робилося все, щоб мене підставити. А все це і морально, і фізично дуже важко. Відволікало від роботи.

ПРО РОЗВИТОК СЕЛА

– Дуже багато зараз нарікань, що село занепадає. Кількість населення зменшується і потрібно пристосовуватись до нових реалій. Що може допомогти в цій ситуації?

«Село» почало жити та розвиватись десь у 70-80 роках – це і дороги, і дитячі садочки, і школи,  і проведення газу тощо. І зараз дуже прикро дивитися, коли у селі є цілі вулиці і з водою, і з газом, а на кілометр тільки одна хата з постійно проживаючими, або у садочках групи наповнені на половину. Я веду до того, що рішення про створення об’єднаних територіальних громад в наших реаліях має сенс.

– Як, на вашу думку, поки голова сільської ради Віктор Боднюк буде при владі, Гранів так і лишиться «посередині» Гайсинського району?

Я хотів би ще раз наголосити. Я, як і більшість жителів Гранова є патріотом свого села, і хотів би, щоб ОТГ було з центром у Гранові. Але реально поїзд уже пішов. І  я сумніваюсь, що вернеться. Не потрібно колотити людьми,  возити їх в негоду в Київ, під адміністрацію Президента і до Кабміну. А борони Боже щось сталося б, хто б відповідав за те? Чи потрібно їх було туди везти?!

Можливо Віктору Максимовичу самому потрібно було самому піти з самого початку на нормальні домовленості. Сьогодні сільський голова, розуміючи, що він давав зобов’язання щодо створення Гранівської ОТГ, і тепер, коли він їх втратив  вже, Віктор Максимович шукає любий варіант і тягне сюди навіть Семирічку. Він не думає про жителів Семирічки або Рахнів. Як з тих сіл добратися до Гранова? Ну, добре, коли сухо, полем може кілометрів 10. А якщо дощ розмив дорогу, як їм добратися. Невже їм не легше доїхати асфальтом до Гайсина. Навіщо будоражити людей, навіщо доводити тих сільських голів до інфаркту, коли воно не відповідає моралі, не відповідає свідомості.

– Чи є доцільним створювати тепер Гранівську ОТГ в тих межах, що хоче Віктор Боднюк?

Якщо навіть вона буде створена,  я думаю, що довго не проіснує. Дивлячись на більшість ОТГ, які  вже сьогодні є в Україні, й які також ось так на поривах добровільності об’єднались, то тепер частина із них знову дооб’єднуються, тому що неспроможні. З чого буде спроможна Гранівська ОТГ?  З чого вона буде фінансуватись? Боднюк думає, що ОТГ тільки за рахунок податку на землю СВК «Нива» та «Зернопродукт МХП» буде існувати? Чи в нас є якісь корисні копалини, чи в нас  є створені якісь робочі місця, що будуть сплачувати податки? Сьогодні треба прораховувати, а не керуватись нерозумними амбіціями.

– Одна з головних ідей реформи децентралізації – це залучення інвесторів у наші сільські регіони. Багато сільських голів зацікавлені, щоб в них створювались нові підприємства та робочі міста. Чи просто буде зайти якомусь новому інвестору у Гранів?

Якщо це буде особисто вигідно Віктору Максимовичу, то можливо. Ось наприклад, є ставки в нас на території. Були вони виставлені на аукціон. Ми також від господарства вирішили взяти участь в ньому. Підготували документи і дали пропозицію – 130 тисяч грн. Так от, замість того, щоб принести дохід в бюджет села, сільський голова забрав ці ставки за 24 тисячі «під себе». Без аукціону.

– Як ви вважаєте, як голова села, достатньо робить Віктор Боднюк аби розвивати село?

Я хочу спитати, що конкретно він зробив для громади? Школа,  садочки, будинок культури – все було до нього. Один садочок зберіг наш кооператив, а потім передав на соціальну сферу у сільську раду. А інший садок Віктор Боднюк, як голова спілки, продав підприємцю. Амбулаторія була побудована у 80-ті роки міжгосподарським способом. Дороги, газ, вода? Все було зроблено до нього.

Якщо загородив десь, посадив скверик, то як голова села, він має це робити. Якщо зробив пожежне депо, то цього ж в нього ніхто не забирає, але ж це і мало робитись. Чи десь освітлення по вулиці було зроблено. То ти ж, як сільський голова,  приходив зі своїми обіцянками, брав на себе зобов’язання.

Щодо дороги. То там левову частину профінансував «Зернопродукт МХП». Ми в СВК «Нива» не виділяли, тому що порахували, що дорога найбільше вигідна «Зернопродукту», а також веде в сторону ФГ «Боднюк».

Хоча, як фізична особа, я здавав гроші. Інші люди також по можливості здавали. Скільки тоді гранівчан здали грошей точно сказати не можу, то була значна сума. Але найбільший спонсор все ж таки був «Зернопродукт МХП» – понад 1 мільйон гривень.  То хто зробив дорогу?!

– Тобто зараз Гранів, по суті, «завис» перед невідомістю? Якщо ж припустимо зараз гранівчанам дадуть право обрати, до якої ОТГ об’єднатися – Гайсинська чи Краснопільська? Ваша думка.

Я не буду агітувати і казати, що нам потрібно до Краснопільська ОТГ. Можливо нам не потрібно до Краснопілки, там вже самодостатня ОТГ. Треба йти у Гайсин і проситися до них. Тому що «проторгували» Гранівську об’єднану територіальну громаду. Хотіти треба було, щоб ОТГ була у Гранові ще в 2015 році, коли все тільки починалось. А не зараз комусь бити себе в груди, мовляв я тут цар і король, переслідуючи свої власні інтереси й труситись за кожний клаптик землі.

Зараз  Віктору Боднюку необхідно зібрати сесію сільської ради і сказати: «Шановні депутати! Я втратив шанс створити Гранівську ОТГ. Вибачте мене! Хочете виберете мене старостою, хочете головою виберете. Але давайте сьогодні приймемо рішення – куди нам приєднатися?». Хоча треба всім усвідомити, що сьогодні вже люди не вирішують, а Кабінет міністрів.

Сергій ГОДУН