Вперше в Україні через загиблого молодого бригадира можна відкрито говорити про втаємничений Французький легіон.

Служба в якому в Україні була довгий час заборонена. Батьки та рідні мали мовчати про це вічно, а зачасту і не знали — на яких заробітках за кордоном їхні сини. Військовим легіону дають нові імена.

Про втаємниченого 29-річного Дмитра Мартинюка Французького легіону Україна дізналась посмертно із вуст президента Макрона. Бо лише йому і нікому більше напряму підпорядковані ці втаємничені лицарі в білому. І лише їм дозволено навіть на параді не роз’єднувати шеренги.

Та і сам легіон — це надсекретна структура.

І в Україні про службу там рідним і самому легіонеру говорити — означало стати злочинцем. Але тепер там служить кожен третій зі Східної Європи, і в цих процентах є чимало українців. Але вони досі не афішують ці сторінки свого життя.

У кінці 90-х і на початку 2000-х це була дуже модна тема. І наша газета писала сповіді легіонерів, які через появу Інтернету під ніками писали свої розповіді про службу там. Напевно, так вони передавали хоч якісь дані рідним під закодованими іменами.

І їх так само ретельно відловлювали наші спецслужби. Кожен матеріал, який вийшов у газеті, аналізувався, і одразу приходили оперативники СБУ і вимагали у журналістів пояснень – звідки і як вони здобули матеріал. Нас тоді добряче захищало новоприйняте законодавство про ЗМІ — зокрема 21-24 статті про нерозголошення джерела інформації.

Але часи змінились, і вже генерал СБУ повідомляє про загибель 29-річного воїна Французького легіону з України Дмитра Мартинюка, нашого земляка-подолянина.

Друзі зняли про нього кліп — його маєте змогу побачити на нашому сайті. Вдень 23 квітня у ході проведення військової операції проти терористів у малійському літаку на саморобному вибуховому пристрої підірвався бронеавтомобіль французького контингенту військ.

Три людини, що отримали поранення, гелікоптером під прикриттям Eurocopter Tiger були евакуйовані в Гао. Двоє з них, стан яких оцінювався як важкий, були доставлені у військовий госпіталь Персі під Парижем, де від отриманих поранень 1 травня помер капрал 1-го кавалерійського полку Іноземного легіону ЗС Франції Дмитро Мартинюк.

Дмитро народився у 1991 році в місті Волочиськ Хмельницької області. На службу до Іноземного легіону вступив у вересні 2015 року.

Французький іноземний ле­гіон – це унікальна військова складова французької армії.

За 175 років 35 тисяч війсь­ковиків легіону загинули у війнах, останній — 19 лютого 2013 року, також у Малі.

Легіонери мають велику популярність — 14 липня під час військового параду на Єлисейських полях натовп бурхливо вітає солдатів у білих одностроях, що марширують у повільнішому за інших темпі в супроводі власного духового оркестру. Проходячи перед урядовою трибуною, легіонери не перешиковуються в колону по двоє, бо легіон — «єдиний і неподільний».

Раніше легіон нараховував до 35 000 осіб, нині особовий склад скоротився до 7700.

Французький іноземний ле­гіон створив 9 березня 1831 король Луї Філіпп I на базі кількох полків-попередників.

Він видав закон про те, що Іноземний легіон можна використовувати лише за межами континентальної Франції. Тоді ж було закладено традицію — не запитувати про справжнє ім’я новобранця.

У наші дні легіон використовують здебільшого для запобігання воєнним діям у межах місій під егідою ООН або НАТО (наприклад, Боснія, Косово, Афганістан), у миротворчих операціях, для евакуації людей із районів ведення воєнних дій, надання гуманітарної допомоги, відновлення інфраструктури (наприклад, у Лівані і після цунамі 2004-го у Південно-Східній Азії). Водночас легіон готовий до проведення спецоперацій.

Приймають придатних до військової служби чоловіків усіх національностей віком 17-40 років, готових служити в будь-якій точці земної кулі. Жінок до легіону не беруть. Мінімальний термін першого контракту — 5 років. За цей час можна отримати сержантське звання. Щоби бути офіцером, потрібно мати французьке громадянство, але 90% офіцерів — вихідці з французьких сухопутних військ, які перейшли служити до легіону.

Після 3 років служби можна отримати французьке громадянство. Фактично легіонер залишається іноземцем, поки не відслужив мінімальний контрактний термін. Після цього має право на 10-річне проживання у Франції. На початку служби легіон страхує життя кожного легіонера. Легіонери мають право одружуватися, якщо відновили свою справжню ідентичність (за клопотанням, але не раніше, ніж після 1 року служби) і мають сержантське при щонайменше 7-річному контракті звання. Солдат повинен мати 10-річний стаж для дозволу на одруження.

Після 15 років служби легіонер отримує довічну пенсію, яку виплачують і за кордоном. Крім пенсії, йому відкриті спеціальні будинки для людей похилого віку, створені французькою державою виключно для ветеранів легіону.

Нині кандидатів перевіряють на фізичну придатність, і, якщо немає проблем з Інтерполом, кандидат може бути прийнятий на службу. Ці перевірки тривають протягом декількох днів у вербувальному пункті, причому в цей час кандидатові не дозволяють жодних контактів із зовнішнім світом, при вході відбирають документи. Нині кожен легіонер принципово отримує нову особистість, яка захищає від неприємних запитань. Так званий Anonymat містить нове ім’я та прізвище, нові імена батьків, місце і дату народження. Ці дані вносять у службовий паспорт легіонера. При виході з легіону надають дозвіл на проживання та можливість зміни двох літер зі свого прізвища.

Легіон має 9 бюро набору, які працюють цілодобово. Вербування для служби в легіоні у багатьох країнах досі заборонено.

Рядових легіонерів можна впізнати за білим головним убором. Колір берета в легіоні зелений.

Герб легіону — граната з 7 язиками полум’я.

Кольори легіону — зелений і червоний (зелений символізує країну, червоний — кров). Якщо підрозділ легіону веде бій, то трикутний вимпел легіону вішають так, щоби червона барва була нагорі: «Кров на країні»).

Девіз легіону: «Легіон — наша Батьківщина». Для повнішого впровадження цього гасла у свідомість кожного легіонера його контакти зі зовнішнім світом у перші 5 років служби обмежують і контролюють — легіон справді стає для легіонера сім’єю та домівкою.

Про утаємничений легіон знято чимало фільмів.

Легіонери брали участь у Кримській війні, зокрема їх табір знаходився поблизу Козачої бухти, в Севастополі.

Бійці 2-го українського батальйону імені Тараса Шевченка сил французького Руху Опору, утвореного в 1944 році, брали участь у боях проти німецьких військ в останній рік війни, після розпуску значною мірою влились до складу 13-ї полубригади легіону.

Проросійські сили в ході російсько-української війни активно вербували до бойових дій проти України колишніх бійців легіону.

Тетяна КВАСЮК