Ось що повідомила «33-му» його сусідка:

– Цей директор мав із дружиною все. І вирішував усе. Перед наступом коронавірусу хтось йому підказав купити додому апарат штучного дихання (ШВЛ). Підключив знайомих лікарів і вони встановили його: у великому будинку обладнав власну палату…

– Гарантія! – Запевнили. Ну то якщо гарантія – значить можна і в монастир та до родичів на Пасху на Чернівеччину. Вже інфікованим, спілкувався із керівниками району та бізнесменами…

Коли з’явились симптоми – його взявся приватно лікувати, напевно за чималі гроші, знайомий лікар (бо ж «стидно» зізнаватися), коли погіршало – підключив так само до того ШВЛ… Захворіла і дружина, так само лікувалась…

Доставили його до лікарні вже коли згоріли легені. Поховали днями. Ми, сусіди, під’їхали до кладовища – не пустили. Це так страшно – закрита оцинкована труна і великий напис – «Вантаж – 200. COVID-19». Дружина – в реанімації. Не бачила. А на його поховання при звичних обставинах зібралося б тисячі і з вінків процесія йшла б кілометрова… і йому лише за 60-т, здоровий чоловік був чоловік. Жили для себе. Дітей не мали. – Ділиться, ковтаючи сльози, читачка. Ми знаємо прізвище ім’я, місце проживання цієї ще однієї реальної жертви (детальніше про це читайте в наступному номері газети “33-й канал”). І те, що вразившись на Пасху сам, він встиг інфікувати десятки людей, серед них високопосадовці. І навіть того лікаря, який приватно лікував. А він – родину і колег…. ось так тягнеться цей злощасний епідеміологічний ланцюг. І рве статистику останніх днів. І таких сотні. Бо якби не 130000 бажаючих посвятити пасхальні кошики- ми б уже 5-6, за даними епідеміологів, виходили на хвіст заражень. А так, маємо не лише «істинних», але й повторний сплеск хвороб. Пишу цю трагічну історію з єдиною метою – люди, затямте і коронавірус є і навіть приватні ШВЛ не рятують. Це до тих, хто встиг запакувати ними власні будинки….

На Вінниччині на 14 травня – 654 хворих. Більше 100 за три останні дні. Вчора добавилось 48. А було за останні тижні 5-17. І споглядався явний спад. Жмеринська адміністрація і райрада, хвора начальник санепідемстанції, інші продовжують давати нові контакти – не лише чиновників, але й із рідних, кола спілкування. Далі – священики та прихожани… Тому відкриваючи заклади, повертаючись на роботу, пам’ятайте та приймайте нову масочно-рукавичко-дистанційну реальність. Спочатку страшно і незручно до дратівливості, а потім звикаєш. Знаємо на власному досвіді. Тому, що весь час я і колектив «33-го» працювали і доносили вам інформацію.

З повагою,