І ще один спалах, який обговорює вся країна.

Коли коронавірус ще лише заходив в Україну, а Італія та Іспанія жахали своїми смертями, коли люди без апаратів штучного дихання помирали і включався протокол, кому їх через масові захворювання та нехватку видавати, в Україні багаті та запасливі бізнесмени із притаманним їм практицизмом та «на всякий випадок» вирішили і собі прикупити ці ШВЛ. Але не в лікарні, як деякі меценати, з доброї душі чи щоб лекторат на вибори задобрити — то вже інше питання, а додому. І ось днями Поділля приголомшила новина — директор Кам’янець-Подільського цементного заводу С. Дарчук, з яким десятки років працювало чи не кожне Вінницьке БМУ та приватники, які брали там оптом та перепродували у Вінницькій області асфальт, помер від коронавірусу. Він кілька років як пішов на пенсію. Але до цього встиг побудувати собі цілу бізнес-імперію — від ресторанів до салонів. І раптом всю Україну сколихнуло повідомлення про його смерть, а дружина у важкому стані в реанімації і лікар, який його лікував. І не одне зараження від нього в районі та області.

Ось що повідомила «33-му» його сусідка Аліна Кравчук:

– Цей директор мав із дружиною все. І вирішував усе. Перед наступом коронавірусу хтось йому підказав купити додому апарат штучного дихання (ШВЛ). Підключив знайомих лікарів — і вони встановили його: у великому будинку обладнав власну палату…

– Гарантія! — запевнили. Ну, якщо гарантія — значить, можна і в монастир та до родичів на Пасху на Чернівеччину. Вже інфікованим спілкувався із керівниками району та бізнесменами.

Коли з’явились симптоми — його взявся приватно лікувати, напевно, за чималі гроші, знайомий лікар (бо ж «стидно» зізнаватися), коли погіршало — підключив так само до того ШВЛ… Захво­ріла і дружина, так само лікувалась…

Доставили його до лікарні, вже коли згоріли легені. Поховали днями. Ми, сусіди, під’їхали до кладовища — не пустили. Це так страшно — закрита оцинкована труна і великий напис: «Вантаж-200. COVID-19». Дружина — в реанімації. Не бачила. А на його поховання при звичних обставинах зібралося б тисячі, і з вінків процесія йшла б кілометрова… І йому лише за 60, здоровий чоловік був. Жили для себе. Дітей не мали, — ділиться, ковтаючи сльози, читачка Олена. — І, заразившись на Пасху сам, він встиг інфікувати десятки людей, серед них і високопосадовці.

Нехай небіжчик з Богом спочиває. А для багатьох цей приклад стане уроком. Як показують українські реалії, ШВЛ рятує лише 20 відсотків пацієнтів. І він, при невмілому використанні, може лише зашкодити. І підключати та контролювати його мають лише висококласні спеціалісти-реа­німатологи. Тому, хто «заникав» у себе ШВЛ — везіть і здавайте в лікарні, там вас завчасно і полікують, і підключать до них професіонали в разі потреби, бо, як бачите, власні ШВЛ і лікування у приватних лікарів може і так обернутись. Зараз лікар, який лікував приватно хворого, також у лікарні, заразився від пацієнта, і проти нього можуть порушити кримінальну справу за приховування факту зараження і порушення епідеміологічних норм. Він-то про це повідомив. Але втратили час…

Юлія ІВАНЮК