Нацгвардієць вінницької військової частини 3008 Назар Чекирда ділиться:

– Вперше почав вишивати у сьомому класі на уроках трудового навчання. Вдома відшліфовував орнаменти й, коли закінчував школу, взявся за сорочку. Вивчаючи історію виникнення різних видів вишивок, я зрозумів, що кожна вишивка — унікальна і має свою історію. Але най­більше до душі — по­дільська вишиванка, де червоні, чорні та сині кольори. Деколи трапляються вироби лише червоними нитками.

Восени минулого року хлопець вирішив піти служити. Каже, навіть повістки не дочекався.

– Нещодавно вирішив зробити подарунок для вінницької частини, де проходжу службу — вишити військову версію герба Вінниці на полотні розміром 1,5х1,5 метра. Це не випадково, адже зображення малого герба міста носять наші бійці на шевронах. Розповів про ідею пресофіцеру Анні Лазуренко, вона залюбки підтримала. Працював я близько тижня у вільний від служби час, — зізнається нацгвардієць. — Вишитий мною герб збе­рігатимуть у музеї частини.

У сім’ї Чекирдів вишиванка – святковий одяг. Кожен член родини має своє вишите українське вбрання.

– Такий одяг особливий, він має своє значення. Кожна людина підбирає під себе свою вишиванку, наприклад, у матері — сукня вишита у червоних кольорах, що означає любов, у батька — дві сорочки: одна чорна, вишита білими нитками, її символічне значення — чистота і правда, інша — біла, вишита золотистими нитками, це говорить про радість та благополуччя. Днями отримав з рідного краю бандероль. Попросив маму, Надію Василівну, щоб прислала мою вишиту сорочку. Приміряв — уже тіснувата. А все тому, що на службі щодня фізкультура, м’язи трохи накачав, у плечах зміцнів. Але то не проблема, збережу сорочку на згадку, адже вона мені дуже дорога.

Назар мріє створити виставку українських сорочок усіх регіонів України.

Віталіна Трудько