Мала честь не раз чути його незабутню Мелодію і інші геніальні твори. Для мене він особливий ще й тому, що онучку назвала в честь Соломії Крушельницької. Мадонни України і Італії. А він – її онук. Його бабуся – була її сестрою. Нас поєднує Львів, який плекав в наших душах талант…

Але й гадки не мала, що 20 останніх років його дружиною, соратницею і просто віддатим товаришем по життю стане моя однокурсниця з факультету журналістики ЛНУ Адріана Скорик. Нині професорка і музикознавець. Тоді тележурналістка і красуня – інтелігентна, мудра, нащадок не менш знаної родини Стельмахів – але львівського поета.

Їх розділяло 25 років різниці у віці. Вона – висока і статна, неймовірно красива блондинка (від природи). Він маленький і геніальний. Багато хто бачив у цьому розрахунок. Вони зійшлись, маючи досвід попередніх шлюбів. Не зовсім вдалих.

Але я не раз говорила із Адріаною і переконалась – вона щиро любила його.

Як тобі живеться з ним, таким геніальним, такою зіркою! – якось запитала я, слухаючи його концерт разом із нею

У нього зірка я. І він так умів скрашувати кожен день моральністю, увагою, щастям. Я багато бачила підлості і зрад в цьому житті – тому це ціную.

– Мирославе, невже це все? До зустрічі у вічності – так розпочинається прощальний лист Андіани за годину після його смерті.

Спасибі, що були і творили, незабутній і геніальний Маєстро.

Він любив Вінниччину і часто тут бував з гастролями та відкривав «Тульчиноперафест»

Мирослав Скорик – видатний композитор і музикознавець сучасності, основоположник української естрадної пісні, лауреат численних премій та нагород, художній керівник Київської опери і людина унікальної долі, життєвий шлях якої замолоду був переповнений пошуками власного призначення, аж до повного усвідомлення надважливого місця музики та композиції. Львів’янин, що подарував світу безліч музичних шедеврів, відомий далеко за межами України. Tvoemisto.tv пощастило порозмовляти з композитором про обрання музичного шляху, навчання в умовах заслання родини до Сибіру, про любов до футболу, захоплення джазом та диригуванням, а також про написання знакової опери «Мойсей», зустріч із Папою Римським, роботу над музикою до фільму «Тіні забутих предків» і улюблене хобі – збирання грибів.

«Соломія Крушельницька одразу відзначила мій абсолютний слух»

Мої родичі не були професійними музикантами, але мама полюбляла грати на фортепіано, а батько – на скрипці. Тому вперше я проявив музичні здібності, зігравши на піаніно, яке стояло у нас вдома. Власне тоді батьки побачили, що я починаю придумувати мелодії і щось наспівувати. Попри те у перший клас мене віддали на навчання не в музичну, а звичайну загальноосвітню школу №8 у Львові.

У цей же день батько вирішив відвести мене до моєї бабці – Соломії Крушельницької, щоб та перевірила, який у мене голос та музичні здібності. (Соломія Крушельницька – рідна сестра бабці Мирослава Скорика, – Авт.) Батько, історик за фахом, у молоді роки теж пробував займатися композицією. І оскільки сам не пішов по цій стежці, то направив усі зусилля для того, щоб скерувати на цей шлях мене.

Ми пішли до Соломії Крушельницької додому, де вона проводила заняття з студентами, вокалістами. Саме там вона відзначила, що у мене абсолютний музичний слух і порадила віддати мене у музичну школу. По суті саме вона визначила мій подальший шлях – ділився Мирослав Скорик.