У 1994 році я взяв під опіку Лоліту Юліанівну. Два роки вона жила біля нас. А в 1996 році став опікуном, тому що ніхто не хотів її брати. Батьки є Юліан та мати Ольга вихованням не займались, наркоманили. Лоліта навіть не знала, що таке любов материнська і татова.

Був я з бабусею Аллою опікунами до 2007 р. Юліану повернули батьківські права. Лоліта з подругою поїхала до знайомих у село. Я прийшов з нічної роботи, ліг відпочивати, але мене дружина будить: вставай, біда трапилась, телефонували з дитячої міської лікарні №3, що Лоліта з отруєнням алкогольним у лікарні. Коли ми приїхали з дружиною в лікарню, лікар сказала, що повідомить у школу. Я просив, що не потрібно цього робити, з нею більше такого не повториться.

Приїхав тато, лікар виписала ліки, щоб зробити крапельниці екстрено. Дружина дала йому рецепт, він поїхав, повернувся, сказав, скільки потрібно коштів, що він поїде і візьме дома. Тільки ми його і бачили… Дружина пішла до своєї знайомої, позичила гроші і ми взяли ліки. То що то за тато?

Лоліта перейшла до нього. Просто в неї був переломний вік. У даний час Лоліта після смерті бабусі стала ще грубішою до мене. Вона зараз проживає то в свого хлопця, то в тата, тобто живе у цивільному шлюбі. Мати хлопця працює в гуртожитку комендантом, дала їм там кімнату. Коли бабуся померла, Лоліта з цим хлопцем дуже хотіли, щоби її відспівував батюшка з церкви, що на Келецькій (Московського патріархату). Я категорично заперечив і взяв батюшку з автокефальної церкви. О 15.00 він приїхав і став правити панахиду.

Коли Лоліта, знаючи, що я хворію, після похорону не пішла до нас, у мене забракло слів. Не прийшла вона і на 9, і на 40 днів. Коли бабуся ще була живою, часто говорила: у неї зламане дитинство. Коли вона подорослішала, потрапила під вплив батьків, особливо матері Ольги — стала грубою.

Я їй купив дві квартири, де вони наркоманили. Дав будматеріали, радіатори та інше, купив машину… Чи потрібні мені такі діти?..

Твоїй матері, коли вона сиділа два рази, ви з бабусею возили передачі. А ти мене зараз обізвала по телефону. Я не міг повірити, але це правда. Зараз вони тебе використовують, бо хочуть відсудити після смерті бабушки пів будинку. Мені так боляче в житті не було. Бог тобі суддя. А те, що ти говориш, що я вас бив і ви тікали через вікна, це брехня. А ось те, що ти стояла і дивилась, а мати била бабусею по голові, це правда.

Коли ти в 2012 році хотіла, щоб я знов взяв тебе під опікунство, я пішов до голови опікунської ради. Той відповів: хай вона прийде і напише заяву.

Я знаю, кому потрібно, щоб ти була свідком в суді, коли вони з шахрайкою будуть відсуджувати у мене пів будинку, а ти жила з нами і будеш як свідок. Я би в це не повірив, бо ніхто з вас нам з бабусею не помагав навіть город копати.

Після повернення Юліану батьківських прав ти стала грубою – оце і є правда. А тим нелюдам хай відкривають суд – у мене є багато доказів і записів на плівці. А тобі щоб Бог повернув ту доброту, яка в тебе була, і людську ласку.

У Лоліти був чудовий голос, слух, вона грала на бандурі. Часто виступала, має нагороди – диплом обласного дитячого мистецького фестивалю «Лускунчик», за досягнуті творчі успіхи від директора Вінницького обласного художнього музею, грамоту за активну участь в житті таборів і інші. Крім того, висловлена подяка батькам Миколі і Аллі за гарне виховання Лоліти та активну участь у житті класу та школи.

Дуже сподіваюсь, дочко, що ти отямишся.

Микола, м. Вінниця