Як наголошував у своїй пісні легендарний Вахтанг Кікабідзе: «Мої роки — моє багатство».

Днями свій столітній ювілей відсвяткувала Олена Пролигіна із села Самгородок Козятинського району. Завжди усміхнена, весела і життєрадісна – односельці знають її саме такою, незважаючи на те, яка доля випала на її плечі. А вона залюбки приймає гостей, має гарну пам’ять та цікавиться новинами країни.

– Олена Пролигіна родом із Хмельницької області, на її долю випало чимало випробувань. У 1932-1933 роки батькам вдалось зберегти корівку і так врятуватись від голоду. Під час Великої Вітчизняної війни наша ювілярка залишилась без батьків, а на руках менша сестра. Ледь вижили. Вступила у Вінницький педагогічний інститут. Після війни вийшла заміж та переїхала у Самгородок, — розповіли односельчани бабусі. — Молодята побудували хатину. Олена Пролигіна не цуралась жодної роботи.

Працювала директором ясел, ланковою на буряках, продавцем у магазині. Ніколи не чули від неї скарг і нарікання чи то на життя, чи на владу, чи на долю. Ще років 20 тому бабуся Олена вишивала подушки, килими, серветки, скатертини. Чоловіка вже давно нема в живих, пів року тому зупинилося серце сина. Дуже важко переживала бабуся цю втрату. Проте за все життя жодного разу не лежала в лікарні. До їжі неперебірлива, найбільше до смаку овочі та фрукти.

Вітали Олену Пролигіну зі сторічним ювілеєм очільники села, вона — найстарша жителька громади. Щодо секрету довголіття, то тут все склалось генетично, адже сестрі бабусі Олени 95 років. А ще завжди має бути фізична праця. У Олени Пролигіної двоє внуків, четверо правнуків і один праправнук. Вся родина зібралась за святковим столом. У черговий раз бабуся була в центрі уваги. Здається, час не впливає на неї, адже виглядає, як в роки молодості. Маленька, худенька, струнка, з глибоким поглядом та сильною внутрішньою енергією дивиться у майбутнє.

Віталіна Володимирова