– Всюдисуще мовчання панує! Дівчатам, жінкам соромно зізнаватись, що їх згвалтували або сексуально домагались.
П’ять років тому я теж стала жертвою насильника, — почала розмову 34-річна вінничанка Ольга. — Той грудневий вечір, коли я викликала таксі, важко згадувати й досі. Таксист мені одразу не сподобався, та я чомусь посоромилась викликати іншу машину. А коли зрозуміла, що він мене везе за місто, було вже пізно.
Після того, що він зі мною зробив, я, побита, роздягнена мало не догола, ледве виповзла на дорогу. Ніч, зима, машин немає… Але зупинились «Жигулі», і водій без слів зрозумів, що сталось. Накинув на мене свою куртку, завіз додому і порадив, як звернутись у поліцію і лікарню. А я була так шокована пережитим, що сама б не здогадалась це зробити, втратила б час.
Коротше кажучи, виродка-таксиста знайшли дуже швидко, на суд я не ходила, в кредит оплатила послуги адвоката. Гвалтівнику дали сім років тюрми.
А у лютому я зрозуміла, що вагітна, що ношу під серцем дитину огидного злочинця. Аборт — це єдине мудре рішення, думала я! Але коли лікарка призначила час операції, моя рішучість кудись зникла. А серце билось і підказувало, що треба залишатись людиною, не вбивати дитину.
Як не дивно, моя вагітність пройшла дуже легко, як і пологи. Коли акушерка поклала малесеньку донечку мені на живіт, я розплакалась — адже мала була як дві краплі води схожа на мою маму! Маленькі очі спокійно заглядали мені прямо в душу, наче дякували за подароване життя. Я зробила правильний вибір!
Сьогодні Іринці чотири з половиною рочки, і всі мої страхи залишились у минулому. Донечка нічого не успадкувала від свого біологічного батька і зростає копією своєї бабусі — моєї мами. Звичайно, колись вона запитає про тата… А я щось вигадаю. Ніколи не розкажу їй про людину, яка мало не відібрала у мене життя.
Україна прийняла Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Зокрема на Вінниччині реалізується проєкт «За життя без насильства. Вінницька область», який фінансується «Фондом народонаселення». Організований притулок для жінок і дітей, які постраждали від домашніх кривдників.
Запам’ятайте номер безкоштовної «гарячої лінії» для постраждалих від домашнього насильства — 0800 75 04 75. Телефонувати можна звідки завгодно, з віддаленого села чи з міста.
