Наша газета вже повідомляла про НП міжнародного рівня, коли біля Макдональдса у Вінниці двоє чоловіків – один вчитель іноземної мови, а інший – футбольний тренер побили батька і сина з Арабських Еміратів, які гостювали у Вінниці. Як тоді пояснили обвинувачені, їм не сподобалося, що іноземець курив, поки його син робив замовлення в ресторані. Потерпілі ж упевнені, що це прояв расової ненависті, адже поряд стояли інші молоді люди, які теж палили, але до них педагоги не мали жодних претензій. Слідство отримало відео, де видно, як двоє нападників не лише жорстоко били чоловіка з Еміратів, але й його сина, коли той намагався заступитися за тата. Потерпілі також надали медичні довідки, що свідчать про численні травми. Але усі ці докази нівелюються у суді, а самі обвинуваченні просто зривають судові засідання.

Сім’я повернулася в Емірати і звідти слідкує за судовим процесом. Але вони в розпачі, бо за два роки суд так і не спромігся ухвалити жодного рішення у цій справі. Ось, що написала з цього приводу дружина потерпілого Олена:

«Рівно 2 роки тому перевернулося все в моїй душі. Ставлення до людей і до життя на Батьківщині в цілому. Вже другий рік ми не рахуємо дні до літніх канікул, як це було раніше, коли рахували навіть години перед вильотом рейсу ОАЕ-Україна. Вже два роки пройшло з того дня, який перевернув наше життя на ” до” та ” після”, а вироку суду досі немає. Злочинці, що поламали не лише здоров’я фізичне та психічне усій нашій родині , поламали плани на наше остаточне повернення в Україну влітку 2020 – досі не покарані! Вони досі вважають, що покарання за їхній злочин в принципі не буде, та регочуть в обличчя судді. Ці «педагоги» систематично зривають суди, щоб з часом закрити розгляд справи за строком давності. І покарання за це також немає! Не розумію такого українського правосуддя… Як і не могла зрозуміти, як таке могло статися на очах у більше ніж десятка людей, які просто стояли та спостерігали, як батька добивають на очах у благаючих про допомогу дітей. Мої діти досі не розуміють, що таке можливо, бо вони виросли у іншому суспільстві, де таке навіть уявити неможливо! Мені дуже соромно перед ними за усіх тих людей без серця, що просто стояли та дивилися “кіно”. Навіть охоронці торговельного центру, біля якого все це відбувалося, просто споглядали… Грьобаний сором! Я дітям з народження прищеплювала любов та повагу до України та моїх земляків. Але після того випадку в мене був ступор, тотальне розчарування та розпач. І навіть не стільки через тих двох нелюдів з судимостями та купою адмінок, бо таких можна зустріти будь-де у світі. А через бездушний натовп та відсутність будь якої справедливості та закону. Я половину життя живу далеко від рідної країни. І коли мої діти та чоловік виходять з дому – я можу не переживати через те, що якихось покидьків, яким не сподобається їхня зовнішність, заб’ють їх до втрати свідомості на очах у натовпу. Навіть у темному закутку таке неможливо тут, в Еміратах. Дуже сподіваюся, що колись таки настане день, коли і в Україні буде так само безпечно, як в ОАЕ, бо такі істоти будуть боятися розпускати кулаки ! Вони будуть знати, що за таке є суворе покарання! Але наразі вони відчувають свою безкарність і роблять все, що їм заманеться. Мого товариша-волонтера також побили на очах у натовпу. Справа навіть до суду не дійшла… Сина сусідки зробили калікою на все життя. Здогадайтеся чи покарали злочинців? Іншого сусіда побили так, що той місяць з дому вийти не міг. Та сама історія. А ні розслідування, а ні вироку.

Я вдячна Господу, що мій чоловік залишився живим та відносно здоровим. Вдячна, що сину не зламали кадика ударом ногою по шиї, коли він схилився над непритомним батьком. Вдячна, що лікарі та Всевишній зберегли життя моїй донечці, якою я тоді була вагітною і ледь не втратила після пережитого стресу. Нехай це буде найстрашнішим, що сталося з нашою родиною. А тим покидькам з цим гріхом жити!»

7 липня судове засідання по цій справі знову було перенесене. Громадські активісти Вінниці готові вдаватися до протестів під стінами суду через таке затягування розгляду справи.

– Треба щось робити, бо вже дістало… От якби це волонтерів судили, вже б давно посадили. А так, ну побили волонтерів (постраждалі з початку війни на Донбасі допомагали українським захисникам – ред.), то й що з того…. Але ми це так не залишимо, бо Вінниця як справжнє європейське місто має показати, що тут, як і в Європі, діють закони і винні мають бути покаран! – обурюється вінницька волонтерка Ірина Мазур.

Суд перенесли на 15 липня.

Наша редакція і надалі відслідковуватиме, чим завершиться ця історія, яка викликала великий резонанс в іноземної спільноти не лише у Вінниці, але й в Еміратах.

Про початок цієї резонансної історія можна почитати ти тут: https://33kanal.com/news/39065.html

Міла ПОЛІЩУК