Шановний колектив газети «33-й канал»! Хочу передати маленьке послання пану Верестюку.

Як же ви можете писати у своєму вірші такі слова «зебіли», тобто «дебіли»? Наче в унітаз все спустили, це ж ви про нас, українців? Який сором! Невже так поет має боротися за долю і волю України?

І ще ви пишете: «Прийдеться нам змивати цю ганьбу». Кому нам? Тим, кого ви називаєте «шлунками». Кому ж ви служите, пане Верестюк?

На всяк випадок нагадаю Вам слова великого Тараса Григоровича: «І забудеться срамотня, давняя година, і оживе добра слова, слава України, і світ ясний невечірній тихо засіяє, обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!» Читайте, пане Мирославе, Великого Кобзаря!

Бажаю Вам творчих успіхів! Оновлюйте Україну, оспівуйте, звеличуйте, але забудьте слово «кров» — бо це не водиця!

Т.П. Андрійчук,
читачка, м.Вінниця