Земля – особливий актив, важливість якого важко переоцінити. На жаль, земельне питання все частіше стає приводом для конфліктів, і ситуація у с. Ратуш, про яку ми писали у минулому номері є яскравим прикладом цього. На продовження розмови із жителями села, ми звернулись за коментарем до однієї зі сторін суперечки, Продовольчої компанії «Поділля».
ПрАТ ПК «Поділля» — сільськогосподарська компанія, яка орендує 52 тисячі гектарів землі на півдні Вінниччини, у Ямпільському, Крижопільському, Тростянецькому і Томашпільському районах. Займається рослинництвом, вирощує цукровий буряк, кукурудзу, пшеницю, сою. Працює тут більше тисячі людей. Всі договори оренди укладені та зареєстровані належним чином; «Поділля» своєчасно сплачує орендну плату, яка є конкурентною не тільки в районах, де працює компанія, але й на теренах усієї області. Всі виплати оренди відбуваються офіційно, із сплатою усіх належних податків. До речі, «Поділля» — один з найбільших платників податків в області. У 2019 році компанія сплатила 207,5 млн грн. податків, з яких 99,5 млн грн. – ПДФО з паїв та заробітної плати.
З кінця минулого року до ПК «Поділля» почали звертатися власники земельних ділянок з села Ратуш Ямпільського району. Всього 130 чоловік, які мають у власності майже 200 гектарів землі. Бажання перейти до нового орендаря люди пояснюють постійними конфліктами з фермером, який обробляв їхні землі, низькою орендною платою та відсутністю асортименту натуральної продукції, яка видається як орендна плата. За кілька місяців у них закінчуються договори оренди. А у декого навіть і договорів не було – їх земля оброблялась без жодних документів і підстав.
«Після численних звернень наші представники приїхали в село, поговорили з людьми, розповіли про умови, які пропонує компанія. Після того, як власники висловили бажання віддати свою землю ПрАТ «ПК «Поділля», наші працівники перевірили терміни дії існуючих договорів оренди із фермером через базу даних Мін’юсту та Публічну кадастрову карту, бо в орендодавців на руках не було жодного примірника договору, і люди просто не знали, коли у них закінчуються договори і чи взагалі вони існують… Ті власники землі, у кого не було зареєстрованих договорів оренди, уклали їх з «Поділлям».
Іншим, у кого договори оренди зареєстровані і діють до вересня, жовтня, грудня, ми пояснили, що вони можуть звернутись до «Поділля» після того, як закінчиться термін дії попередніх договорів, — розповідає директор компанії Олександр Гавріш. — Коли навесні наші працівники виїхали в поле на ділянки, на які у «Поділля» вже були укладені договори оренди, то побачили, що там вже щось посіяне. З’ясувалося, що тут порядкує місцевий фермер Сергій Миронишен. Спілкуватися з нами він навідріз відмовився. Більше того, почав залякувати наших працівників (а це жінки переважно літнього віку), дзвонив їм та власникам землі, погрожував воду відключити, не допускати до млина… Ми були змушені попередити, що всі телефонні розмови записуються і якщо погрози будуть продовжуватися, ми будемо вимушені звернутись до поліції.
Наприкінці квітня наша компанія на підставі належним чином зареєстрованих договорів оренди почала встановлювати межі 7-ми земельних ділянок загальною площею 11 гектарів. Саме тут і виник скандал. Миттю приїхав розлючений Миронишен, викликав поліцію. Тоді ми показали всі належним чином оформлені документи на землю, а він – жодного! Тому поліцейські сказали, що жодного кримінального провадження тут не може бути, звертайтесь до суду, там і з’ясовуйте всі спірні моменти.
Минув час. Через півтора місяця представники компанії «Поділля» разом із власниками земельних ділянок звернулися до пана Миронишена з пропозицією: якщо це справді ваші посіви — зберіть урожай, однак віддайте людям орендну плату. Але він відмовився це робити. Тому люди знову прийшли до нас, сказали: «Це наша земля, і, згідно з чинним законодавством, ніхто не має права на ній без нашого дозволу щось сіяти. Ми маємо повне право забрати цей урожай собі». Тому ми і вирішили так вчинити – зібрати на цих ділянках врожай і віддати його людям, яким, по суті, він і належить….»
Знову була викликана поліція, і фермер, не маючи більше аргументів, почав домішувати до ситуації політику.
Олександр Гавріш стверджує: «Нам конфлікти не потрібні. Ми працюємо з багатьма контрагентами, фермерами, котрі нам зовсім не вороги, а партнери. У нас нормальні господарські стосунки із багатьма місцевими агровиробниками. Деякі вирощують цукровий буряк і здають на переробку на наш цукровий завод. Інші — надають «Поділлю» послуги з обробітку землі і збору врожаю, заробляючи на цьому непогані гроші. До речі, минулого року згаданий вище Сергій Миронишен надавав нашій компанії послуги технікою, за що отримав від «Поділля» близько 2 млн грн. Тому вести мову про якусь війну чи говорити, що хтось у когось щось забирає, — неправильно. Якщо ситуація, яка виникла, комусь здається неоднозначною – хай нас розсудить суд. Ми готові надати усі пояснення і документи і відстоювати свою правоту».
У «Поділлі» запевняють: для них найголовніше: зважене і шанобливе ставлення до пайовиків. У них є соціальні програми, і вони, зайшовши у село, готові втілювати їх у життя. Люди це бачать, тому й обирають тих, з ким жити комфортніше.
Соломія КАЛЮЖКО
