Лікаря звільнено за статею 3 ст. 40 КЗпП через систематичне невиконання професійних обов’язків без поважної причини.

А Олександр на своїй сторінці у Фейсбук дякує лікарям, які з ним працювала.

– …Наша команда змогла досягти європейського рівня – зараз я можу це писати вже “без реклами” – адже те, що я бачив в інших країнах, іноді не досягало рівня моїх лікарів, які “голими” руками творили чудо… Жаль,що цю команду знищено.

Попередньо, коли редакція «33-го» вперше звернулися до Олександра Калінчука за коментарем про «резонансне лікування» Дмитра Шилова, він наполіг на тому, що нічого не порушували і лікували правильно та згідно з висновками німецьких медиків. Та, вивчивши усі нюанси, прокуратура Вінницької області за результатами розгляду звернення щодо неналежного лікування 12-річного вінничанина Дмитра Ш., внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України

Хрещена мати Дмитрика, Надія Дмитрієва представлятиме у судді інтереси цієї родини. Жінка заявляє, що будуть іти до кінця, адже, у даному випадку, «помилка лікарів» мало не коштувала дитячого життя.

– Особисто я, діючи на підставі довіреності, була присутньою на клініко-експертній комісії, призначеною обласною адміністрацією, і зробила висновки та вважаю 100% винними лікуючу лікарку С.Горбик та завідуючого онкогематології О.Калінчука та директора медицини Оксану Аркадіївну. Тому що за 7 місяців лікування нікого з них не бентежило те, що в них немає чіткого діагнозу, а дані з лабораторій, Інституту раку, берлінської клініки підтверджують те, що діагноз, який дані особи “поставили”, є невірним. Не дотримуючись протоколів лікування, вводили дитині препарати, які не передбачені в дитячій онкології, та які спричинили імунодефіцит в організмі хлопчика.

– На рекомендації лікарні Охматдит не реагували, даних на запит Охматдиту не давали. Тож в мене запитання: які посадові обов’язки у завідуючого відділенням і директорки медицини, якщо за цей час жоден з них не спробував щось з’ясувати. Це не просто халатність чи недбальство, це люди, які несуть пряму загрозу своїм маленьким пацієнтам. Адже один одного покривають і навіть не задумуються про наслідки своїх дій або скоріше бездіяльності та байдужості до цих діток. Наш випадок непоодинокий, тому дуже сподіваюсь на прокуратуру і поліцію і, головне, на справедливе судове рішення. Щоб хоч раз понесли заслужену кару ті, хто мав би рятувати, а натомість гублять невинні дитячі життя.

Софія Копач