Солнич – так називають вінничанина Сергія Міщука його пацієнти, чи то за його зовнішність (руді волосся, брови й вії та яскраво голубі очі) чи то за енергетику, яку він випромінює.

Хочеться зауважити, дивлячись в очі Солничу, доводиться мружитись, ніби справді на сонце дивишся.

Сергій Міщук – професійний практикуючий лікар, психотерапевт і тренер. Вже більше 20 років він допомагає людям вирішувати їхні фізичні та психологічні проблеми. А починав практику зцілення Сергій на собі.

Народився в сім’ї військового в Запоріжжі. Як і всі родини військовослужбовців, Міщуки часто переїжджали з місця на місце. В 12 років з батьками та молодшим братом переїхали до Вінниці.

Сергій, народившись 8-місячним, був дуже слабкою та хворобливою дитиною. Однак вольовий батько мав на меті виховати мужнього й сильного нащадка. Тому малому довелося не тільки доглядати за клумбами та виноградником, працювати в саду, вчитися бути відповідальним та дисциплінованим. Щоб покращити здоров’я, займався марафонським бігом, ходив на заняття Самбо та Ушу. Все це в цілому давало небезпечні наслідки для здоров’я Сергія. Часті вивихи, переломи, забиття. Тому хлопчику часто доводилось пропускати заняття в дитячому садочку та школі.

– Моя  мама – професійний медик, але й вона не завжди могла справитись з моїми хворобами – розповідає Сергій Міщук. – Тому ми часто їздили, як-то кажуть, по бабках. І тільки вони могли на певний час полегшити мої страждання. Я був змушений швидко подорослішати і не лише для того, щоб захищати себе, а й для того, щоб шукати шляхи, як зменшити фізичний та душевний біль.

Свою фізичну слабкість, Сергій компенсував розумом, щоб пересилити себе та на мить забути про біль, хлопчик зачитувався всякою літературою. І вже в 6 років пішов до школи, де й для своїх старших однокласників став вигнанцем та «боксерською грушею».

– Я часто з дому тікав, бо після знущання в школі, не відчував затишку вдома. – Я брав теплі речі і міг два дні просидіти на Сабарові в роздумах, – каже Сергій Міщук. – Десь в 10 років я вже почав задумуватись над силою бабусь, які лише за допомогою яйця знімали мій біль. Крім того, моя рідна бабця, що була травником, повідала мені багато своїх секретів. Я підсилював свої знання відповідною літературою. І вже згодом помітив, що дотиком руки, можу зняти комусь головний біль. В підлітковому віці я вже мав своїх перших пацієнтів, які через «сарафанне радіо» дізнавались про мої здібності й приїжджали по допомогу. А я не міг їм відмовити, бо добре знав, що таке біль.

Після школи Сергій, не зважаючи на плани свого батька, вирішив поступити до медуніверситету.

– Я вирішив розібратись в людському організмі з медичної точки зору. Тому вчився, як завжди, сумлінно. Й отримав диплом з відзнакою. Це була його перша вища освіта. Має ще дві: психотерапевта та майстра масажних технік. Під час навчання в медуніверситеті, у нього знайшли важке захворювання, з яким не могли справитись лікарі. Тому за кілька років боротьби, Сергій, схуднувши до 50 кг, розпочав пошук місця, де міг би в спокої віддати Богу душу.

– Я поїхав до Києво-Печерської Лаври, а потім до Почаєва, однак я не зміг знайти там потрібного мені спокою, – ділиться спогадами чоловік. – В той же час, пересилюючи себе, приймав людей й допомагав їм з їхніми проблемами. Весь час запитував Всевишнього, чому здатен допомагати іншим, а себе врятувати не можу. Одного разу мій пацієнт підказав мені поїхати до Синайського монастиря Святої Катерини, що в Єгипті. І я поїхав. В монастирі отримав духовного наставника. Кільканадцять місяців просто молився. І якби це не дивно звучало, я зцілився. До мене поступово повертались сили, я вбирав в себе духовну мудрість. Якось мав розмову зі своїм наставником і він сказав, що я маю нести людям істину через духовне та фізичне зцілення, адже померти мені не судилось в такому молодому віці.

Після зими перебування в стінах Синайського монастиря, Сергій повернувся до Вінниці, де почав свою духовну практику. На лікування до вінничанина приїжджали люди з Канади, Америки, усієї Європи, Білорусії та Росії. Два роки безперервної роботи виснажили Сергія, тоді він вирішив здійснити паломництво до Тибетського монастиря, де з перервами пробув аж 5 років. Після того побував у Китаї та Індії.

Сьогодні Сергій Міщук цілитель народної і нетрадиційної медицини (лікування травами, голкотерапія, костоправство). Займається реконструкцією надефективних прикладних практик в ключі цілісної реабілітації та розвитку людини. Він активно проводить тренінги та лекції, веде також вебінари для своїх онлайн-пацієнтів.

Цілитель розробив методики по омолодженню тіла та душі людини. Найбільш популярними його проектами є: «суглобна гімнастика Солнича», «оздоровлення та омолодження по Солничу», «здоров’я – це вибір», «живе лице». Позитивними результатами цих проектів можуть похвалитись сотні його пацієнтів. Вони залишають відео-відгуки на його сторінках в соціальних мережах. Сергій Міщук, якого охрестили, Солничем, має своїх учнів, які переймають його методику лікування. Одним з найбільш важливих якостей Солнича, як вважають його учні та пацієнти – це здатність надихати людей на дії, які покращують здоров’я і сприяють зціленню душі і тіла.

– Ці знання дались мені не просто так, Всевишній весь час посилав мені гарних вчителів, і тепер я мушу віддавати ці знання далі людям. Я поєдную у своїй роботі різні методики лікування й навіть різні культури. Я не відмовляю в допомозі прихожанам різних релігійних конфесій, різних соціальних статусів, та з різних країн. – зауважує цілитель. Я пройшов через усі перешкоди, тому що мене вів Бог. І я служитиму людям, допоки матиму сили.

Сергій Міщук погодився ділитись своїми порадами з читачами «33 каналу». В наступному номері він розповість про ключові моменти на шляху оздоровлення тіла і душі.

https://goo.gl/1Kvwc2