Адже напередодні Вища рада правосуддя звільнила з посади голову цього суду Петра Кучевського, і він подав заяву про відставку за власним бажанням…

У перший день роботи на новій посаді Сергій Медвецький дав своє перше інтерв’ю як голова Вінницького Апеляційного суду «33-му каналу».

– Розкажіть, як це хлопцю із районного Томашполя дорости до голови обласного Апеляційного суду?

– Правником я мріяв стати ще в шкільні роки. Тому після 8 класу вступив до Чернігівського юридичного технікуму (вчився із 1989 по 1992-й роки), яких на той час було лише три на весь Союз… Згодом 5 років, по 1997-й рік, отримував вищу освіту в Національній юридичній Академії імені Ярослава Мудрого. Працював стажистом судді Томашпільського районного суду, з 2000 року — суддею Гайсинського районного суду, і з 2009-го я призначений суддею обласного Апеляційного суду, де спеціалізуюсь на розгляді цивільних справ. Мій суддівський стаж – 18 років.

Як бачите, пройшов за ці роки всі щаблі кар’єрного зростання. Я не «мажор»! Я справді родом із районного Томашполя, де моя мама досі працює вчителькою у школі у свої 71 рік. На жаль, батька вже 12 років як немає… Знаєте, в сім’ї я перший юрист, і у нас досить проста родина.

– Чому пішли на вибори голови суду? Хто був ваш конкурент?

– Думаю, кожен суддя нашого суду достойний бути головою… І я дякую за високу довіру колегам. Скажу відверто, ця посада і перемога на виборах голови Вінницького Апеляційного суду стала для мене несподіванкою. Бо колега висунула мою кандидатуру, і я не думав, що за мене проголосують… Раніше, до речі, на виборах голови Апеляційного суду Вінницької області я заявляв самовідвід… І колеги за мене віддали 14 своїх голосів. А другий кандидат — Олександр Панасюк зняв свою кандидатуру на мою користь…

– Які зміни очікують на Апеляційний суд Вінницької області?

– Наш суд нині із 12 листопада став Вінницьким Апеляційним судом, в який Вища рада правосуддя своїм рішенням перевела 27 суддів Апеляційного суду Вінницької області… Фактично утворено новий Апеляційний судовий округ, і викликів по роботі суду буде достатньо. Штатний розпис для нашого суду – це 40 суддів. І кожен суддя із кримінальної та цивільної палати на рік розглядав у середньому 130-140 справ…

– Чому ви досі не зайняли кабінет екс-голови Петра Кучевського? Чому Петро Васильович пішов?

– Петро Васильович Кучевський ще міг працювати суддею 2 роки, до свого 65-річчя… Але вирішив піти на суддівську пенсію. Це його вибір, який ми всі поважаємо. 8 листопада колектив подякував йому за роботу і вручив букет троянд… Але прощання як такого ще не було. В кабінеті голови знаходяться особисті речі та документи Петра Васильовича, і я спокійно працюю за своїм робочим столом рядового судді. Це нормально… Нині в суді працює ліквідаційна комісія, триває робочий процес, і один одному ми ще нічого не бажали… Апеляційний суд Петро Кучевський очолював останні сім років.

– Як ви ставитесь до тиску активістів та громадськості на резонансні справи?

– Нормально… Бо суд є відкритим! Звісно, люди приходять і висловлюють свою позицію, часто невдоволення. Але треба розуміти, що рішення суду ніколи не може задовольнити всі сторони процесу…

– Яка зараз платня у суддів апеляційної інстанції?

– 58140 гривень для суддів, які пройшли кваліфікаційну комісію, та 19 тисяч гривень у тих, що не пройшли… Плюс надбавки за стаж, досвід роботи та адміністративні посади.

Тобто, зарплати значно збільшились, як і відповідальність за прийняття рішень.

– Хто першим вас привітав?

– Звісно, колеги, які за мене голосували. Потім дружина, мати, друзі… Було багато вітань!