Більше трьох тисяч експонатів зібрано у етнографічному музеї «Світлиця» Барського коледжу транспорту та будівництва Національного транспортного університету.

Тут є все, чим славна Україна і зокрема Бар зі своєю неповторною своєрідністю: вишиванки і писанки, меблі і посуд, рушники і килими… Тут буває багато зарубіжних гостей. Нещодавно делегація американських студентів була у захваті від справжніх старовинних лляних сорочок з чудовою вишивкою.

– Великий розділ у «Світлиці» займає відділ народного гончарства. Барська кераміка ще до революції виставлялась у «Ермітажі», вона високо цінувалась завдяки особливостям якісної барської глини і майстерності барських гончарів, — розповіла Галина Крамар, заступник директора з виховної роботи. — Барські миски традиційно пласкі, неглибокі, а їхнє білувате дно розписане автентичними візерунками, зачасту із зозулями на калині. Потім гончарство занепало… Але недавно у Бару пройшов форум гончарів, де йшла мова про відродження барської кераміки.

– Намічається велика справа! У відродженні барської миски є зацікавленість на районному і обласному рівні, — відзначив Сергій Погонець, відомий гончар із Крищенець Тульчинського району. — Раніше у Бару було багато гончарних сімей, але після війни ланцюжок перервався. Барська кераміка вигідно відрізняється від кераміки інших регіонів і може отримати заслужене визнання не тільки у Бару, але й у всій Україні!

– Нам пообіцяли доставити гончарний круг, і студенти будуть вчитись працювати на ньому. Глина у Бару, слава Богу, є, зробити піч для випалювання для нас теж не проблема, — продовжила Галина Крамар. — Головне — знайти для молоді хорошого вчителя, можливо, із села Лісового, де традиційно виробляли барську кераміку. І тоді барська миска «оживе» і знову здобуде колишню славу! У листопаді на базі Барської школи №1 пройшов семінар-практикум із гончарства, де брали участь наші студенти.