Ця раптова смерть полковника Ігоря Володимировича Лозовського у Вінниці 21 серпня вже обросла чисельними чутками та версіями. Бо пішов із життя в самому розквіті життя, на 64-му році, енергійний, повен сил та планів на майбутнє чоловік, батько, дідусь… Подробиці цієї сімейної трагедії під час піку коронавірусу розповіла телефоном із лікарні донька Ігоря Лозовського – Ірина, яка пішла по стопах батька і також служить Україні в рядах поліції.
– Я не можу передати словами, що відбувається в моїй душі… Тато вже все переборов, переніс складну операцію та коронавірус… Лише жити і радіти! І тут 21 числа його не стало. Знаєте, він сам за кермом приїхав до лікарні, де стався внутрішній крововилив у ділянці 12-персної кишки… Для всіх нас це був шок! Як сонце раптом згасло серед білого дня… Я завжди була його улюбленицею – єдиною донькою, якій діставалась вся його батьківська любов. І тут його не стало… Слів і сліз вже немає… Але це не коронавірус, і прошу всіх не розносити чутки про мого батька! — розповіла Ірина Добровольська, пресофіцер ГУНП Вінниччини.
– Але ж він проходив тест на КОВІД-19?
– Так… Тест був позитивний… Але два тижні тому він закінчив лікування і все було в нормі… Здавалось, що все минулось. І тут цей крововилив, який перекреслив усе наше життя. Адже тато був справжнім «живчиком», захоплювався полюванням, не міг всидіти вдома ні хвилини, його було не закрити в 4-х стінах… Знаєте, я дуже хвилююсь і мені бракує слів, щоб все це описати. Його не стало у п’ятницю, а 23-го серпня ми всі прощались із татом Ігорем на кладовищі в Сабарові…
– Ти також нині знаходишся у лікарні?
– У мене запалення легень… Лікуюсь вже 2 тижні у нашій спеціалізованій лікарні. КОВІД-19 у мене не підтвердився, сьогодні перед випискою здала повторні тести, очікую на результат. Із нашої родини ніхто на коронавірус від батька не захворів, але самі розумієте, яка була паніка, нервування та навіть розпач… А в лікарні лише я, бо вийшла із авто, мене обдув холодний вітер, далі температура більше 37,2 та негайна госпіталізація. Дякую лікарям, колегам та друзям за підтримку у такий важкий час… І маму Наталю підтримую по телефону, бо в такій ситуації спілкування обмежується мобільними дзвінками. Днями маю вийти із лікарні та спробувати якось жити без батька… Це просто треш якийсь, що не вкладається у голові.
Мій тато, Ігор Лозовський, народився 4 квітня 1956-го року у Вінниці. Навчався в нашому торговельно-економічному інституті, працював економістом в управлінні виконання покарань, згодом очолював фінансово-економічне управління в обласному МВС, мав звання полковника, на пенсію вийшов 15 років тому… Все життя присвятив нам – своїй родині! Дякую всім за слова співчуття та підтримку… Всьому моєму колективу. Пом’яніть і помоліться за нашого тата, хто його знав, цінував та разом пройшов життєві випробування… Бережіть себе і своїх рідних!
Фото із сімейного альбому.
