Днями обірвалося життя 33-річної вінничанки Валентини Косарик. Жінка була повністю здорова, та за добу «згоріла», немов свічка. Рідні обурені діями лікарів. Та вважають, що якби не вбивче зволікання лікарів, донька та дружина була б сьогодні із ними, а не лежала б в сирій землі.

Для чоловіка Валентини Віталія життя назавжди розкололось на «до» та «після» страшної трагедії. Він ще не до кінця вірить, що залишився без коханої дружини…

«Валентина була молодою та здоровою жінкою. Напередодні їй відкрили візу, вона збиралась їхати в Польщу підзаробити. То як ви думаєте, вона була здорова чи ні? Я вважаю, що це лікарі МКЛ №1 не догледіли її. Адже, як її привезли в лікарню, ніхто нічого не робив. Від того, що просто почала боліти рука, люди не помирають», — каже Віталій.

Про жахіття того страшного дня розповідає тремтячим голосом:

– У неділю зранку ми збиралися поїхати на озеро відпочити. Та Валя поскаржилась на різкий біль в лівій руці. Біль наростав так, що терпіти було несила, аж піднялася температура і нудило. Також на руці з`явилася маленька червона пляма. З кожною годиною стан дружини погіршувався. Потім температура нормалізувалась, але біль у руці залишився. Ввечері ми викликали «швидку». До нас приїхала бригада в «скафандрах». Сусід прийшов допомогти, лікар накинулася: «Відійдіть, вона ковідна». Я розумію, що зараз епідемія коронавірусу, але ж не можна всіх вважати хворими на коронавірус…

«Швидка» завезла дружину у МКЛ №1 в приймальне відділення. Взяли тест на коронавірус, результат був негативним. Поки чекали результат — втрачали дорогоцінний час. Лікар, який нас приймав, ставився жахливо. Дружина від болю кричить, а там хто чим займається. Один лікар прийшов другий, третій, кожен говорить: це «не по моєму профілю». У жінки сильно боліла рука, вона благала вколоти її щось, бо несила була терпіти страшенний біль. Пляма на руці збільшилась та від ліктя спустилася до зап’ястя. Що справно робили медики, то це час від часу фотографували ту пляму. Через години вмовлянь медсестра вколола дружині аналгін та поставила крапельницю з фізрозчином. За весь час перебування у приймальному відділенні із обстежень зробили тільки рентген.

Ці лікарські «походеньки» тривали до 23-ї години. Нарешті її забрали в реанімацію. Як везли у відділення, то рука вже повністю посиніла. Я чекав внизу до першої години ночі. Потім поїхав додому. О 6-й годині ранку подзвонив черговий лікар та сказав, що дружина померла… Я вважаю, що  їй просто не надали вчасно допомогу…

Свій біль про втрату доньки висловила у листі прийомна мама Валентини – Оксана Рубан. «Сум і біль втрати сковують серце. У самому розквіті обірвалося життя моєї донечки Валі, Валечки, Валюші. Їй завжди тепер буде 33. Мила, спокійна, товариська жінка, біля якої затишно, надійно і добре… Уже тільки в спогадах…

Валі не пощастило – їй викликали «швидку» в час пандемії Ковід-19, вдвічі не пощастило, що то була неділя, і втричі не пощастило, що її повезли в лікарню № 1 у м. Вінниці. Увечері поклали в лікарню, а о 6-й ранку її не стало.

Крім того, що медики не надали необхідної допомоги, вражає ще і нелюдське ставлення і до хворої, і до її родичів. На слова розпачу чоловіка відповіли, що він не один такий, у них семеро померло, і наймолодшій було 24, так що нічого страшного… Раптова смерть коханої дружини – нічого страшного?!! І відколи це кількістю смертельних випадків гордяться?! Чи це такі традиції у лікарні № 1? Грубе ставлення до людей там, мабуть, норма.

Ми неодноразово чуємо про лікарські халатності. Та, на жаль, не чуємо, що когось з медиків покарали. Я не вірю в справедливість наших судів, медики відкупляться. Як завжди, приховають факти та замнуть справу. А Валю повернути неможливо…

Але, щоб не було нових жертв вінницької медицини, хай ця справа приверне увагу, оголить проблеми в системі охорони здоров’я, яка зараз орієнтується виключно на Ковід-19, наче немає інших хвороб і бід.

Непокараний злочин породжує нові злочини. Почуття безкарності псує і розбещує. Тому ці проблеми необхідно долати, інакше залишимося без населення: кого не угробить така медицина – втечуть світ за очі…

Гірко, що ми в своїй країні не відчуваємо захисту перед жодними загрозами. Гірко, що лікарні в неділю не здатні забезпечити лікарський нагляд. Гірко, що медики не цінують людське життя і зневажливо ставляться до людських почуттів. Гірко втрачати дорогих людей через чиюсь недбалість. Гірко, коли не віриш, що ситуація зміниться. Гірко, що завтра це все може повторитися з кимось іншим… Гірко. Прикро. Боляче. І незвично без нашої Валі…»

За висновками судмедекспертизи, безпосередня причина смерті Косарик Валентини Володимирівни — інфекційно-септичний шок, бактеріальна інфекція м`яких тканин верхньої лівої кінцівки. Інший стан, який сприяв смерті — дилатаційна кардіоміопатія, аневризма верхнього відділу аорти.

Чоловік Валентини говорить, що у лікарні затягували із проведенням судмедекспертизи. Адже зробили її в середу, тоді як Валентина померла у понеділок. «У мене запитання, чому зразу не зробили розтин? Чому тіло тримали у лікарні до вівторка? Я думаю, що лікарі намагались приховати свої непрофесійні дії, як кажуть, «замітали сліди». Бо тільки в середу тіло дружини відправили на судмедекспертизу. Тіло довели до такого стану, що ми мусили ховати в той же день, коли робили розтин. Ми навіть у хату труну не заносили, батюшка відспівував дружину біля будинку. І на кладовищі по-людськи не попрощалися…», — каже Віталій.

За коментарем ми звернулися до керівництва КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №1». Ось яку відповіддь ми отримали: «По випадку смерті Косарик Валентини Володимирівни на даний час проводиться судово-медична експертиза. За результатами експертизи буде надано висновок, який ми повідомимо родичам у випадку їх звернення».

Ольга Корнійчук