На жаль, війна не дає про себе забувати і в тилу. В день незалежності України, а саме 24 серпня, поховали 41-річного воїна – Геннадія Нюхалова з Козятина.
Чоловік пішов служити ще у 2014 році. Спочатку стояв за свободу нашої країни на Майдані , а потім коли російські війська увійшли у Крим, то пішов одним із перших добровольців на війну. Всього мав 8 ротацій на Схід. Причиною смерті називають наслідки контузій, в нього їх було цілих три. Додому зі Сходу назавжди повернувся лише 8 місяців тому, і виключно через стан здоров`я, який все погіршувався, проте спокійно жити «по-цивільному» він не міг, знаючи про інший бік – лінію фронту, справжню лінію вогню, де гинуть молоді та невинні відстоюючи честь та гідність нашої країни. Про це розповідають його земляки. А єдиний син Юрій також мобілізований. Йому 23 роки, але попри свій вік він, як і вже покійний тато, має 8 ротацій на Схід. Юра розповідає, що батько був справжнім воїном і до останнього ходив на ногах, як би важко йому не було. Виявляється він отримав серйозну травму, і до кінця життя ходив з осколком у нозі.
– Коли почалася війна, батько не міг стояти осторонь. Пішов одним із перших добровольців. Першим місцем його служби став батальйон Кульчицького. Там він пройшов навчання і почав воювати. На протязі року цей славний батальйон розформували, бо вижили лише одиниці, в тому числі і мій батько – Генадій Нюхалов. Далі він пішов служити у розвідку, служив довго – майже до кінця свого військового шляху. І, власне, там і отримав три контузії. Він був людиною діла, тому на життя не любив жалітися. І ніколи не казав, що йому важко чи легко. Біда спіткала його також в розвідці, він підірвався на розтяжці, і після цього до кінця життя ходив з осколком у нозі. У шпиталі сказали, що витягнути не можуть, бо потрапило під колінну чашку. Та це не зупинило його і далі захищати Батьківщину – він знову і знову повертався на Схід до своїх побратимів. З розвідки перевівся в артилерію, і службу вже закінчив там. Всього в нього було 8 ротацій. Вже останні рази, коли повертався додому, то ділився тим, що важко ходити і відчуває постійні болі в ногах. . Повернувся він додому близько 8 місяців тому, сказав, що з армією покінчено, бо відчуває, що його сили покидають. Він намагався себе знайти в схожих цивільних структурах – охороні . Не виходило… Його мучило сумління через те, що більше не зможе поїхати на фронт… Він потрапив до реанімації. Там його лікували, але через дві неділі виписали додому. Краще йому не ставало, тому за декілька днів знову лікарня, знову реанімація і смерть… Висновок смерті показав, що велику роль зіграло три контузії,та звісно ж рана в нозі, яка просто відібрала в нього можливість ходити. До останнього дня він жив Україною, бо був справжнім бійцем…
На поховання до товариша приїхали хлопці з вінницької частини. Вони разом з родиною померлого воїна провели покійного в останній шлях. Кажуть, що Гена і справді був не з лякливих, завжди дотримувався обіцянок. До речі, батько Геннадія – Юрій Нюхалов також військовий. Він планував іти на Схід разом зі своїм сином та внуком. Але на початок війни йому було вже 54 роки, тому в армію його не взяли. Він постійно виїжав на передову як волонтер, та допомагав військовим лагодити техніку – ремонтував БТРи.
Софія Копач
