Доброго дня, «33-й канал»! Пишу, бо не можу дивитись на ситуацію, з якою зіткнулись батьки і маленькі школярики у Вінниці.

Не всі водії маршрутних таксі хочуть перевозити пасажирів-школярів, тим паче — за пів ціни. Я проживаю на Старому місті. Пройшло вже 10 років, як закінчила 11-ту школу і сама їздила на маршрутках і автобусах (1-А) зі школи і в школу.

Водії не зупиняються на зупинках біля шкіл, демонстративно стаючи за ними, і кажуть, щоб люди швидко вийшли, бо біжать діти, чи коли вже школяр добіг і таки зайшов у маршрутку, водій кричить не своїм голосом: ПЛАТИ!!!!! Наче ця дитина йому мільйон має заплатити за проїзд.

Чесно вам скажу, накипіло! Сьогоднішній ранок мене підштовхнув до написання цього листа. На зупинці біля педучилища сіли ми (дорослі) в маршрутку і з нами дівчинка років 8-9. Простягнувши 5 гривень, каже водієві, що по шкільному, на що відповідь: — По шкільному немає.

Всю дорогу шукала інформацію про такі нововведення, не знайшла.

І згадала про водія, який возив ще мене в школу. Він ніколи з нас не брав грошей, все казав: «Це вам на морозиво, заберіть!»

Він завжди зупинявся на зупинці біля школи, і були такі випадки, коли пасажири бурмотіли, мовляв, понабирав дітей — пройти немає як, а він відповідав: «Їм також потрібно додому». Цей водій досі їздить на маршрутному таксі «1-А», тільки я вже сиджу як пасажирка, а не школярка. Заходять дітки, а його вислів залишився незмінним: «Залиште собі на морозиво!»

Дивлюсь – і сльози на-         вертаються, що є на світі добрі люди з великим щирим серцем, душею! Ви не подумайте, я не закликаю водіїв безкоштовно возити школярів, я хочу, щоб стосунки між дітьми і водіями були нормальними. Для цього водія, про якого я вам розповіла, немає різниці, чи це дорослий, чи школяр, і йому неважко було підбирати нас 10 років тому і діток-школярів, які навчаються зараз (не в найлегший час). Він — наша гордість, це наш вінничанин! Можливо, хтось повідомить більше про цього водія (на вигляд років 60, худорлявий), і ця історія надихне людей на ДОБРО. Трішки доброти в нашому житті не завадить ніколи.

Яна Гаюк,
читачка, м. Вінниця