Великий розпродаж спиртової галузі ДП «Укрспирт» на Вінниччині стартує вже 15 жовтня. На перший аукціон виставляють Немирівський спиртозавод, стартова ціна котрого складає 45,7 мільйона гривень, та Овечацький, котрий оцінили у 20 мільйонів гривень.
Загалом на продаж виставляється 4 спиртозаводи Вінниччини: Мартинівський, Бершадськи, Немирівський та Овечацький, котрі перебувають у власності ДП «Укрспирт».
Загалом в Україні готують до приватизації 78 підприємств «Укрспирту». На продаж держава виставить 41 спиртозавод, що входять до держпідприємства «Укрспирт», та ще 37 заводів, що входять до складу концерну «Укрспирт». Про це повідомляють у Фонді державного майна України.
Ще минулого року на Вінниччині працювало п’ять заводів: Бджільнянський завод (Теплицький район), Бершадський, Гайсинський, Юрковецький (Могилів-Подільський район) та Тростянецький. Чечельницький завод уже давно не працює, Барський – стоїть десять років… У своїх намаганнях вижити «Укрспирт» намагався зберегти виробничий потенціал і перепрофілювати деякі заводи. Немирівський, Гайсинський, Барський і Тростянецький мали виробляти біоетанол. (Немирівський завод на це не пішов. Він розташований неподалік горілчаного виробництва компанії Nemiroff, яка належить Я.Грибову, А.Кіпішу та С.Глусю. Можливо, саме вони захочуть придбати даний спиртозавод. Однак поки що невідомо, чи вони братимуть участь у торгах). Чечельницький завод – виробництво спиртовмісної продукції (гліцерин, біодизель). Харчовий спирт – Бершадь, Овечацький, Мартинівський і Бджільнянський. Уладівський та Юрковецький планували на технічний спирт. Але час поставив нові, жорсткіші умови.
Про особливості цієї демонополізації розповів начальник регіонального відділення Фонду держмайна України по Вінницькій та Хмельницькій областях Андрій Маркевич.
– На Вінниччині 10 спиртових заводів, котрі входять до складу концерну «Укрспирт» і називаються в юридичних документах «місце проведення виробничої діяльності». По чотирьох ми вже розпочали роботу. Оголошення про продаж двох заводів вже розміщені на сайті “Прозоро”.
Ще донедавна приватизація підприємств цієї галузі була заборонена на державному рівні. Але нещодавно депутати вивели ДП «Укрспирт» з об’єктів, котрі не підлягають приватизації. Була розроблена ціла програма. Ми тільки зараз розпочинаємо ту процедуру, котра в інших країнах світу відбулася вже давно. Крім підприємств «Укрспирту», у нас в роботі ще є цілісні майнові комплекси спиртозаводів, але про строки їх виставлення на торги нині говорити ще поки зарано. Між тим до продажу готуємо скандально відомий Тростянецький спиртовий завод, котрий має цілий шлейф проблем через екологію. І ще один – Гайсинський спиртовий завод, довкола котрого теж виникало чимало скандальних ситуацій та конфліктів.
12 об’єктів вже передано до Фонду держмайна, щоб приготувати їх до приватизації. Та цей список постійно доповнюється.
Лунають закиди, чому така ціна, а не інакша. Але, згідно з законодавством, ціна формується двома способами: або експертна оцінка, або балансова вартість. В «Укрспирті» була проведена велика робота і дооцінка активів. Коли будуть торги, то ціна обов’язково зросте. Сподіваємося, що ці об’єкти зацікавлять аграрних виробників, виробників продукції на базі спиртів, виробників біоетанолу та антисептиків. І, незважаючи на середню зношеність заводів (а вони зношені на 70%), незважаючи на те, що ринок наполовину «в тіні», для кожного інвестора актив буде привабливим, бо до 1 липня 2021 року у потенційних інвесторів є можливість придбати спиртозаводи, розпочати свою діяльність і бути легальним виробником спирту в Україні приватної форми власності. Обмеження одні: ми не приймаємо грошей з країни-агресора, не очікуємо серед інвесторів осіб, пов’язаних з країною-агресором. Тож Вінниччина відкрита для світу.
Ризики, що станеться так, як це вже було з цукровою галуззю, все ж є. Нові власники можуть зробити зі своїм майном те, що вважають за потрібне. Та з огляду на зустрічі, котрі в нас вже відбувалися, це не ті люди, котрі кинуться вирізати завод на метал, щоб купити по джипу собі та співзасновнику і з цього бути щасливими. І ще — справа в тому, що цукрова галузь вже була банкрутом…
У цій ситуації все не так. У документах обговорюються умови купівлі-продажу, в котрих покупець зобов’язується зберегти вид діяльності підприємства, збільшення кількості працівників. Загальні очікування від нього розпродажу, на котрі розраховує держава, – близько 2 мільярдів гривень до бюджету і понад 500 нових робочих місць. Наше завдання – знайти ефективного власника і вдихнути життя в активи, котрі не використовуються як слід. Заводи не працюють не тому, що менеджмент неефективний, а через обвал ринку у 1997 році. Таку кількість заводів, котрі виробляють спирти, нам не треба. Та й собівартість українських спиртів вища, ніж будь-де у світі… Але Вінниччина могла б стати чудовим логістичним центром для виходу в країни Євросоюзу. Зволікати з продажем спиртових заводів немає можливості, бо з часом інвестори просто збудують власні заводи і зароблятимуть на них капітали, а державні втратять свою цінність і будуть нікому не цікавими. На державних заводах, виставлених на продаж, вже є потужності, на котрих можна заробляти. Ми даємо інструмент. Ним просто треба грамотно скористатися.
