Незрячий вінницький волонтер Денис Романовський ремонтує машини для фронту, разом із друзями-автомеханіками зараз ставить на колеса «швидку» для спецпризначенців, яка чимало разів рятувала поранених на передовій!
– Виділяти кошти на ремонт транспортних засобів, переданих волонтерами, військовим категорично заборонено, Міноборони видало навіть спеціальний документ. Ця «швидка допомога» — волонтерська машина, її подарували спецназівцям із 8-го полку (Хмельницький) ще у 2014 році, — каже незрячий волонтер Денис Романовський. — Виконувала вона як свої безпосередні обов’язки – рятувала життя бійців, возила вбитих, так і брала участь в обмінах, коли у 2014-2015 роках могла вивозити по 20 полонених за раз з того боку. Було навіть і по 22! Спецпідрозділи контролювали ці обміни. Машина за кілька років служби на Сході буквально розсипалась — вся вона посічена осколками від гранат та прошита кулями. Влітку ми її забрали на капітальний ремонт. Запчастини зібрали за власний кошт та за рахунок благодійників. Усі роботи майстри провели безкоштовно, за що їм щира подяка. Відремонтували двигун, замінили лобове скло, ходову і паливну систему. Залишилась коробка передач та інші дрібниці. Тоді зробимо обкатку і будемо слідкувати, чи все добре.
Вже скоро автівку доправлять спецпризначенцям. Денис Романовський вже полагодив понад десяток машин для українських бійців. За це незрячий волонтер навіть потрапив до розстрільного «чорного» списку окупантів.
– Я принципово не заходжу на сайти бойовиків, це мої друзі вирішили перевірити їх, вони на кшталт українського «Миротворця». Зясувалось, що мої дані та фотографія опубліковані на луганському та донецькому ресурсах, серед яких «Народний трибунал». Чесно кажучи, до такої ситуації ставлюсь з байдужістю, мені все одно. Як їздив, так і буду їздити. Бо так має бути, і до тих пір, поки це буде потрібно! Хоча, зізнаюсь, від повідомлень та коментарів, які часто отримую від ворога, холодок пробігає по спині. На нашу адресу було стільки погроз! «Ми відірвемо тобі голову» – і картинка, де все це демонструється, здається однією з найменш страшних.
Мене дуже часто запитують скільки поїздок я зробив у зону АТО, але завжди жартую, що хоч закінчував фізико-математичну школу, але калькуляцією не займаюсь. Який сенс рахувати?! Опікуємось всіма бригадами, головне – аби вони були на нулі, на лінії зіткнення. Ось 13 жовтня знову виїхали до воїнів, аби на Покрову привітати їх з Днем захисника. За кермом була моя дружина Людмила, яка задля допомоги фронту вивчилась на водійських курсах. Готуємо для захисників чимало подарунків. У Бориспільському районі завантажили смаколики, везли 4 станини для кулеметів, 5-кіловатну дизельну електростанцію, 200 літрів тосолу, щоб підготувати бойову техніку для зими, сітки. Із особливого – розвідникам вінницький чемпіон з боксу Роман Головащенко підписав рукавички та плакати, а майстер з металообробки Володимир виготовив ексклюзивні ножі.
Вікторія Снігур
