Пішки вінничани подолали понад 50 кілометрів. Для точності Костянтин скористувався крокоміром, який зафіксував 68 тисяч кроків. Костянтин з Юрієм склали маршрут від ресторану «Версаль» та знову до нього повернулися, обійшовши через Луку-Мелешківську — Сабарів — Гніванське шосе — Барське шосе — Хмельницьке шосе, Київська окружна — Десна — Тяжилівська окружна — Чеховська окружна — Майдан-Чапельський.
– Ноги у прямому сенсі були стерті до крові. Не думав, що це так важко. Хоча до цього ми вже ходили по 25 кілометрів Вінницею. А це вирішили побити власні, так би мовити, рекорди, — ділиться Костянтин. — Все почалося з того, що просто захотілося ходити пішки, аби підтримувати фізичний стан здоров’я. Мій добрий друг Володимир Козюк також ходить. І мені порадив. Запропонував Юрі скласти компанію. Він погодився. Ми стартували з 10 кілометрів о 9-й ранку. А повернулися о 21.30. Зрозуміло, що більшість часу були у дорозі.
Тричі зупинялися перекусити та перепочити. Із їжі: по 3 банани, по «Снікерсу», по половині палки ковбаси, шматок сиру, лаваш, 1 літр «Коли», 1,5 літра мінеральної води та желейні цукерки. Останні кілометри давалися дуже важко. Я ще взув шкіряні кросівки. І це була моя помилка. А Юра був у кросівках для бігу, які з сіткою, то йому було набагато легше.
Проте через день після 50-кілометрової прогулянки знову почувався нормально, бо з дитинства займаюся спортом: бокс, футбол. А ходити — це дуже прекрасний варіант тренувань. Задіюються всі групи м’язів. Я ще на велосипеді їжджу. Накатав один раз 130 кілометрів. Є бажання доїхати до Києва. Та це вже буде навесні.
Софія Копач
Ґґґ
«Снікерс»,лаваш, 1 літр «Коли», та желейні цукерки – якраз та ригалка, яку завжди треба брати з собою в “подорож”.
Про що – це все інформаційне сміття!?