Своїх крихіток батьки виховують в орендованій двокімнатній квартирі у Він­ниці по Брацлавській. Купити власне житло або отримати довгостроковий кредит на його придбання для родини нереально, адже працює лише тато-офі­цер. Весь цей час Попови оббивають пороги чиновників та пишуть листи президенту, але досі наодинці з проблемою. Тож, розчарувавшись у державі, мама Марина стала блогером, аби хоча б таким чином зібрати кошти на омріяне житло. Майже щодня вона викладає фото та відео своїх донечок, пише про труднощі та радощі материнства. І за досить короткий час назбирала понад 71 тисячу підписників!

– Стати блогеркою я вирішила тільки через рік, як стала мамою, адже перший час пос­тійно була зайнята дітьми. Проте з часом стала помічати, що маю багато думок, з якими б хотіла поді­литись. Зареєструвалась в Інстаграмі, зробивши акцент, що я мама трійнят. Із самого початку розповіла на своїй сторінці про проблему із житлом, що наша родина не може його отримати. Була вражена такою великою кількістю людей, які готові були морально підтримати, — каже Марина. — Кількість підписників стала стрімко зростати. Майже щодня я публікую пости, фотографії та відео дівчаток. Але ніколи не вчу, як виховувати дітей, не люблю повчати, бо кожен сам має вирішувати. Навпаки, ділюсь своїм досвідом та лайфаками. Мій контент — це зазвичай мами, але є й читачки, в яких нема діток, проте їм дуже подобається те, що я роблю! Донечки, якщо чесно, ще не розуміють, що вони публічні. Інколи дається легко їх посадити для певного відео, вони навіть допомагають. А є моменти, коли це вкрай важко, дякую, що сестра моя допомагає. А ось чоловік та батьки не підтримують ідею блогерства. Вони вважають, що це не моє, і їм нічого не подобається…Я собі думаю, що колись доб’юсь певного результату і вони мені скажуть: — Марино, ти молодець!

Співрозмовниця зіз­нається: часом важко, і є багато труднощів у вихованні трьох діток як морально, фізично, так і фінан­сово.

– Є хейтери, які реально цькують у соцмережі. Мовляв, для чого ти народила цих дітей і вимагаєш житло?! Що треба було думати, коли народжувала. Перший час плакала, хотіла видалити той блог, але зараз прийшла до думки — чим ківш заповнений, те з нього і ллється! І люди, які не розуміють, чому я відстоюю свої права і хочу добитися свого законного права на житло, просто не знають, як це важко. Я не хочу нити, скаржитися і виливати душу, не чекаю, коли до мене прийдуть і принесуть ключики на тарілочці.

Ми з чоловіком не сидимо вдома в очікуванні, що наша держава захоче виконати закон, ми працюємо. Я намагаюся, принаймні, хоч якось заробити, поки в декреті. І так, я не приховую, що хочу розвивати свій блог і спробувати заробити самостійно на своє житло, але в той же час це моє хобі, я тут відпочиваю. А ті, хто хоче засудити або сказати, що моя сім’я не варта щастя, — повірте, я доб’юся свого, якщо не від держави, то сама зароблю.

Віталіна Трудько