В листопаді 2013-го стати свідком історичної угоди між Україною та Європою у вільному місті  Вільно-Вільнюсі мабуть, мріяв кожен українець чи бодай двоє із трьох. Але на доленосний саміт випало потрапити нашому кореспонденту, що став учасником жовто-блакитного   Майдану в столиці Литви та ганьби головного євроінтегратора країни.

А що потім буде кривавий розгін студентів, загине Небесна Сотня, Яник втече до Росії, яка почне війну проти України, окупує Крим та заллє кров’ю наш Донбас…

А тоді 7 років тому до європейського Вільнюсу із Вінниці було три шляхи – літаком із Києва, на авто через дружню Польщу чи так само на своїх чотирьох по території “Мутного союзу” – бацківську Білорусь. І я з колегами обрав найкоротший, але найважчий шлях — через Мінськ! А вже перша зустріч із білоруськими митниками-прикордонниками немов включила машину часу в зворотньому напрямку до Совка, режиму тотального дефіциту та підозри… Бо наше пусте авто на кордоні сусіди без пояснень трясли цілу годину, змусили написати цілу пачку розписок, декларацій та  зобов’язань — всього 13 підписів і шлях у радянське минуле чи не дай Бог, можливе майбутнє в “Тайожному союзу” відкрито! Але анонсованих супердоріг, завалених надякісними продуктами магазинів чи заправок із суперовим “бєларуським палівом” за всі 500 кілометрів по латаному асфальту трас Білорусії ми не зустріли. Навпаки, нас українців оператори АЗС мають право заправляти тільки за валюту, а не місцеві зайчики. А офіціантка в придорожньому кафе спершу поскаржилась на малу зарплату, а за хвилину вже пожаліла і про це коротке щиросердечне зізнання. Так що ж нам обіцяють у Москві, коли давні друзі — брати білоруси так не густо живуть в союзі із братньою Росією?

І чому лише у Вільнюсі прості литовці, колеги-журналісти із усього світу та, навіть, сувора охорона саміту за участю 33 керівників країн Європи вітали прапор України як щось святе, героїчне і, майже, своє? Втім, на флагштоку саміту наш жовто-блакитний символ дуже показово висів останнім в ряду євродержав…

А тому, що до ранку 29-го листопада вся 500-мільйонна Європа і маленька Прибалтика  сподівались, що українці нарешті стануть частинкою їхньої великої родини. Але вже дружня вечеря голів країн ЄС в Кафедралі — палаці Великих Князів у Вільнюсі показала, що наш президент боїться цієї компанії, зустрічі та, навіть, прямого погляду в очі… Бо на вечерю він приїхав із 45 хвилинним запізненням після німкені Ангели Меркель та решти урядовців. Але його до останнього чекав невеликий, але голосний Євромайдан в центрі Вільнюсу із плакатами “Вітя-підпиши!” та пророчою піснею на слова великого Кобзаря “Реве та стогне Дніпр широкий…” Приїхав на цей вільнюський Майдан і той самий  гарбуз для влади із Вінниці!

А про ціну інтеграції України в Європу, яку намагався виторгувати Янукович,  за пару годин до саміту в Сеймі Литви розказали два лідери опозиції .

-Більше півроку Україна чекала на цей крок, – сказав тоді народний депутат від Вінниччини Петро Порошенко. – Тому мільйони українців вже на вулицях і вони чекають цього кроку від президента. Це гарна ознака того, що громадяни уже стали європейцями за духом! І щонайменше 60% громадян моєї країни хочуть жити в Європі та за дійсно європейськими законами, але чи хоче цього влада? Бо доля країни залежить від одного єдиного підпису і я ненавиджу цю ситуацію! А ще вся моя країна чекає від політиків, лідерів Європи заяви про введення безвізового режиму з Україною. Бо саме цього прагнуть українці, цього хоче наша молодь. І навіть якщо президент не підпише завтра угоду я не буду повністю розчарований, бо так він лише втратить голоси та довіру свого народу.  Тоді угоду з Європою підпише вже наступний голова держави, бо Україні давно пора жити по законах європейської демократії. І тоді українці будуть гордитись собою і Україною як однією із найбільших держав у Європі!

А сьогодні я  вітаю сьогодні Молдову та Грузію, що парафували угоди з Європою і обіцяю – ми від них не відстанемо!

А чемпіон з боксу та лідер партії УДАР Віталій Кличко назвав цю спробу обміну України та “заручниці” Тимошенко  на 160 мільярдів євро вливань із Європи “сомалійським піратством” Януковича.

І в п’ятницю вранці в головному залі Саміту Східного партнерства  президент Литви Даля Грібаускайте за годину до урочистого підписання угоди “вбила” останню інтригу “побачення у Вілюнюсі” – Януковича вмовити не вдалось!В цю  хвилину  в залі ще не було 4 головних гостей Саміту –  канцлера Німеччини Ангели Меркель , голови Єврокомісії Жозе Мануеля Баррозу, президент ЄвроРади Германа Ван Ромпея та президента України. І серед 500  журналістів із усього світу тільки й було розмов про опівнічні консультації та переговори нашої делегації.  І тут двері відкрилися, Віктор Янукович зайшов до зали із явно натягнутою   посмішкою і не відповів на жодне запитання сотень журналістів та лише помахав рукою…  Помахав рукою європейській мрії мільйонів українців… Вдома його чекав Майдан,  гнів народу та вибори-2015!

Тоді ще ніхто не знав, що за добу після Вільнюсу Петру Порошенку доведеться під градом бруківки зупиняти бульдозер провокаторів на Банковій, а Віталій Кличко отримає шанс очолити народний супротив жорстокій бійні на Майдані…

Додому до Вінниці ми повертались хоч із паршивим настроєм, але через дружню Польщу. Бо тут у Варшаві, Кракові — десятках великих та малих міст  тисячі людей вийшли підтримати протест українців. Водночас  на вінницькому ЄвроМайдані під прапорами України та Польщі звучало Тарасове пророче “ “Борітеся — поборете!!!”

Тоді ніхто із нас ще не знав, скільки патріотів буде вбито на Майдані в Києві… І що це лише початок війни із Росією, яка окупує Крим та частину Донбасу…