Отже, ще на один рік людство наблизилося до страшного суда… Коротко про головне. В Ямполі за Московським часом цього року салютували лиш в одній точці – десь в районі райвідділу поліції. Чи на самій їх території, чи поряд, по сусідству з нею. Але десь там. Цього і слід було чекати від ментів… Більше в Ямполі майже ніхто Москву салютом не підтримав, як було в минулі роки. Навчила… Ріками крові, морями горя і біди.    А сусідні молдовські Сороки, схоже, ще зовсім нічого не навчила. Вони, в Московський час настання Нового року гриміли салютами так, що аж до Ямполя було чути. Цікаво, що найближче нам молдовське село Косеуць в цей час мовчало… І правильно зробило!    Коли ж настав Новий рік за Києвом – і Ямпіль, і Косеуць салютували на повну котушку. Їм допомагали прикордонні застави правого і лівого берегів Дністра. Вибухало небо і над колишньою прекрасною Порогівською сільськогосподарською школою, де зараз квартирує підрозділ Національної гвардії. Очевидно, грошей і у них там кури не клюють… І смажені півні в дупи ще не клювали… З одного боку це добре, що салютували за Києвом, а не за Москвою.. Косеуць і Ямпіль показали ворогам нашим московським за яким часом ми тут живемо і будем жити. (Ось чому я пропонував не раз перейменувати вулицю Пушкіна на вулицю села Косеуць в Ямполі…). А з іншого… В місті живуть родини загиблих, багато контужених, поранених воїнів на цій війні, а ще більше тих, які психологічно не сприймають такі салюти. Вони викликають у них образу і справедливу злість. Але місцева влада палець о палець не вдарила, щоб роз”яснити населенню, що викидати зараз, в час таких бід і страждань на вітер, в небо мільйони гривень – аморально і дико. А чому вона так себе повела? Та тому, що депутати-чоловіки на фронт не призиваються і в армію – теж. Жінки – тим більш. Їх вибухи не тривожать, а радують…