Не зовсім відшити, бо мене цілком влаштовує те, як є зараз. Ми зустрічаємося майже рік.

Зазвичай у вихідні ходимо до кафе чи ресторану, а потім ночуємо у мене. Вранці я мрію скоріше його випровадити, бо нервує безлад та інші побутові дрібниці, на котрі інша, можливо, і уваги не звернула б. А тут раптом на Новий рік він зарядив: «Давай жити разом!» Я його запитую: «Навіщо?» «Ну, так простіше», – відповідає. А кому простіше?

Квартира у мене своя, є машина, нормальна робота, грошей вистачає. У вільний час фільми люблю подивитися, повалятися, з подругами зустрітися. Вдома завжди чисто, затишно, їм трохи, готую або замовляю їжу.

Навіщо мені жити з чоловіком, щоб готувати йому, прати і прибирати за ним? Не хочу, щоб хтось контролював мої витрати, дивився, скільки коштує одяг, косметика або продукти. Мені комфортно і так, тому не хочу ставати прислугою і щось змінювяти.

Мене все влаштовує, і не хочу його образити відмовою, але сказала, що мені жити разом — нецікаво… Підкажіть, як відмовити так, щоб не образити?

Аліса