25 вересня 2020 року назавжди залишиться чорним днем в історії України та її авіації. Адже внаслідок падіння військово-транспортного літака Ан-26ш під Чугуєвом загинуло 26 курсантів і членів екіпажу, серед них двоє із Вінниччини. Дивом вижив тільки один курсант. Розслідування трагедії ще не завершено, але вже оголошено про підозру трьом особам, серед яких – командувач Повітряних сил Збройних сил України з Вінниці, льотчик-снайпер, генерал-полковник Сергій Дроздов. На його підтримку стало чимало офіцерів, вони написали відкритого листа до відповідних структур та президента.

Столичний суд обрав генералу з трьома бойовими орденами, два з яких за війну на Донбасі, Сергію Дроздову запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Що сталось того вересневого вечора і хто має нести відповідальність – командувач Сергій Дроздов висловив свою позицію “33-му”.

– У день катастрофи 25 вересня усі Збройні сили були на завершальному етапі масштабних стратегічних навчань “Об’єднані зусилля – 2020”, які проводили разом із західними партнерами. У Повітряних сил цей заключний етап навчань проходив під Кримом на Херсон­щині – там якраз відбувались стрільби зенітних ракетних комплектів, а на Миколаївщині завершився льотно-методичний збір з екіпажами тактичної та військово-транспортної авіації. Близько 21.00 по оперативній лінії повідомили, що Чугуєв розбився Ан-26, на якому перебували курсанти Харківського національного уні­вер­ситету Повітряних сил, – розповідає генерал-полковник Сергій Дроздов. – Одразу скажу: там навчається і мій син Сергій. Того трагічного дня він теж виконував політ на іншому Ан-26 із бортовим номером “56” і здійснив посадку усього за 5 хвилин до катастрофи 76-го борта. Це був шок для усіх нас. Одразу стало відомо, що є загиблі. То була страшна ніч… Вижив лише один курсант. Це болючий удар для всіх нас, непоправна втрата для всього українського народу.

Після падіння літака відразу з Вінниці було направлено літаючу авіаційно-технічну лабораторію, згодом створено комісію Міністерства оборони, до складу якої увійшли кращі фахівці від Повітряних сил, Збройних сил, Генштабу, задіяні військові експерти. Паралельно запрацювала й Урядова комісія на чолі з віцепрем’єром Олегом Уруським.

– У її складі був і екс-голова Харківської ОДА Олексій Кучер, який першим заговорив про Вашого сина Сергія… У прямому ефірі Савіка Шустера він заявив, що посадку літака Ан-26 затримали на майже хвилину через інший літак, яким управляв Сергій… Розкажіть про це детальніше.

– Скажу так: до катастрофи взагалі мало хто знав, що мій син навчається на військового льотчика. Він не отримував жодних преференцій і навчався у тих же умовах, що й інші. Як можна такі аморальні речі озвучувати на всю країну і робити з цього сенсацію? Ми не раз оприлюднювали інформацію, плюс були офіційні результати роботи комісій, де чітко видно, що ніхто нікому не давав перевагу при посадці і ніхто нікому не заважав. Для керівника польотів всі прізвища – точки на радарі, а не йдеться, чий хто син чи брат…. Мій син за день до трагедії сам літав на тому “Ан-26”, який розбився, тому всі ці звинувачення зовсім безпідставні.

– Ми бачили схему, на якій показано дослівно та посекундно, як відбулась трагедія з Ан-26. Експерти говорять про помилкові дії членів екіпажу у нештатній ситуації. Що можете сказати з даного питання?

– Кожний авіаційний двигун через визначений час проходить відповідний технічний огляд. Завод “Антонов” видає відповідні сертифікати на продовження ресурсу експлуатації техніки, так само, як “Мотор Січ” видає сертифікати на продовження ресурсу двигунів. Фахівцями під­при­ємств було прийнято рі­шення про продовження ресурсу експлуатації, який на той час не був вичерпаний. Літак, який розбився, як і решта техніки цього типу, далеко не новий, йому 43 роки! До того ж, вся авіатехніка, яка у нас є на озброєнні, радянського виробництва, основні підприємства-виробники сьогодні знаходяться на території РФ. Навіть літаки типу “Ан” не мають унікальних запчастин, бо їх виготовляють десятки підприємств з різних країн. Доводиться шукати імпортозаміщення.

Попередні і остаточні результати роботи комісій свідчать про несправність двигуна при заході на посадку і неграмотні дії екіпажу у аварійній ситуації. У звіті комісій про це і мова: технічна несправність літака наклалась на людський фактор – це основна причина катастрофи. Висновки комісій вже оприлюднені, і це всі розуміють… У Повітряних силах постійно відбуваються польоти у різних метеоумовах, вдень та вночі, в тому числі й з імітацією вимкненого двигуна в повітрі. Це є одним із елементів бойової підготовки військово-транспортної авіації, але, на жаль, 25 вересня екіпаж не впорався із аварійною ситуацією.

Так, у ході розслідування виявлено і ряд порушень в орга­ні­зації польотів. Суд буде розбиратися й визначати ступінь провини кожної посадової особи. Але робити із військових злочинців, до рішення суду тримати під вартою учасників бо­йових дій, бо саме так наполягає сторона обвинувачення, неправильно – це деморалізує армію та бойових офіцерів.

– 18 грудня ДБР оголосило підозри трьом особам – нині вже звільненому командиру військової частини, керівнику польотів військової частини та генералу Сергію Дроздову. Вас підозрюють у недбалому ставленні до службових обов’язків, що спричинило тяжкі наслідки, що передбачає кримінальну відповідальність. Прокоментуйте ці звинувачення.

– Зізнаюсь, ця підозра була для мене неочікуваною. Особовий склад Повітряних сил – це півсотні тисяч людей. Командувач не може контролювати дії кожного військовослужбовця, чітке виконання керівних документів на місцях і так далі… Є ще чимало ланок посадових осіб по вертикалі управління, однак обвинувачення вказує саме на провину командувача!

Мені закидають системні порушення в організації польотів та інше. Якщо вже говорити про системні порушення, то треба починати із розмов про те, як довели до такого стану армію та Повітряні сили зокрема, які від 1991 року не отримали жодного літака. Чомусь усі забули, як у 2014-му почалась анексія Криму і війна. Тоді ми підняли в небо усе, що могли, і дали рішучу відповідь агресору з повітря. Уже забули, як усього за півроку активних бойових дій 2014-го наші льотчики робили все, аби захистити країну від окупанта! Якби авіація тоді не була задіяна, то ми могли б втратити набагато більше територій, а головне – людських життів. Ми поставили до строю ветеранів-льотчиків, які звільнились ще на початку 2000-х років, аби передати знання та вміння молодим екіпажам.

– Із вересня 2014-го авіація на Сході не застосовується…

– Під тиском європейських партнерів, Росії Україна була змушена була піти на Мінські домовленості у вересні 2014 року, одним з пунктів яких була заборона застосування бойової авіації. Ворог побачив, що з українською авіацією йому буде важко боротись у просуванні далі, хоч ми і втратили близько 30 літальних апаратів. Із вересня 2014 року до сьогодні нам вдалося суттєво наростити бойовий потенціал авіації. Успішно проведено десятки навчань із бойовим застосуванням авіаційних засобів ураження. Минулого року під час льотно-тактичних навчань у бригадах тактичної авіації ми піднімали літаки у повітря ескадрильями – одразу по дванадцять винищувачів одночасно, для виконання різних завдань з відбиття повітряного нападу та наступальних дій.

Вдалося суттєво відновити й справність авіаційної техніки. На материкову Україну із Криму ми вивезли пошкоджені ворогами “МіГ-29”, і сьогодні Севастопольська бригада тактичної авіації, яка нині дислокується в Луцьку, успішно заступила на бойове чергування в системі ППО країни. Втім, стан морального та фізичного старіння техніки дається взнаки. Переоснащувати і авіацію, і зенітні ракетні війська треба було ще вчора. Якщо у найближчі 10-15 років ми не зробимо цих кроків, то… втратимо бойовий потенціал.

– У звинуваченні йдеться про польоти конвеєром, що це за практика, для чого вона і чи дозволена взагалі?

– Польоти конвеєром не заборонені і є одним із елементів бойової підготовки екіпажів. Втім, у слідства є питання щодо правомірності організації цих польотів саме у день катастрофи.

– Розкажіть про триступеневу систему підготовки курсантів-льотчиків…

– Віднедавна у Харківському національному університеті Повітряних сил курсанти льотного факультету навчаються за триступеневою системою. Її планували втілити в життя ще мої попередники, однак тоді такої можливості не було. На жаль, лише тоді, коли в країну прийшла війна і фінансування було суттєво збільшено, нам це вдалося. Льотчики починають літати уже з першого курсу. Навіть у американців та інших провідних країнах світу такої практики немає! Спочатку сідають на легкомоторні літаки українського виробництва ХАЗ-30, де вчаться основам пілотування. Вже на 3-4 курсі пересідають на навчальний реактивний літак Л-39 (транспортники – на двомоторний легкий літак). На п’ятому курсі курсанти сідають у кабіни бойових винищувачів, бомбардувальників, штурмовиків, транспортники – у літаки транспортної авіації, до яких і відноситься Ан-26. І літають на них у льотних бригадах, де будуть проходити службу, зокрема й у Вінниці.

Під час державних іспитів на авіаційних полігонах п’ятикурсники пускають ракети по цілях, кидають бомби. Тобто курсант ще до випуску має високий рівень підготовки, кваліфікацію “льотчика 3-го класу” і наліт 200 годин. Це дозволяє відразу після випуску прийти у бойову частину, стати на бойове чергування у системі протиповітряної оборони держави.

– У соцмережах писали, що нібито Ви не підтримали генерала Віктора Назарова, якого засудили за збитий під Луганськом росіянами Іл-76МД, й заборонили підлеглим висловлювати підтримку?

– Хочу зняти всі питання і публічно заявити, що підтримую і нікому не забороняв виказувати підтримку! Крапка.

– Протягом минулого року вперше у супроводі українських винищувачів курсували американські стратегічні бомбардувальники В-1В та В-52. Зокрема й у Вінницю прилітали американські конвертоплани із спецпризначенцями. Це була відповідь наших західних союзників на масштабні навчання РФ “Кавказ-2020”. Чи планується надалі продовжувати такі нав­чання із американцями в небі України?

– Співпраця з американськими партнерами стала нормою для нас. Наприклад, американські літаки-розвідники регулярно в українському небі, патрулюють узбережжя Чорного моря і лінію розмежування на Донбасі. А щодо місій стратегічних бомбардувальників США
В-1В «Лансер» і В-52 в повітряному просторі України, то це спільне виконання завдань з країнами НАТО, досягнення взаємосумісності як на землі, так і в повітрі, аби успішно та якісно, а головне – колективно реагувати на потенційні загрози в регіоні. У супроводі винищувачів країн НАТО та ключових партнерів Альянсу бомбардувальники пролетіли через усю Європу, на кордоні їх зустріли українські Су-27 та МіГ-29, здійснюючи супровід та прикриття.

Така співпраця у безпековій сфері з нашими партнерами буде продовжуватись і надалі. До неї залучені не тільки США, але і європейські країни та інші члени НАТО.

– Щодо рішення уряду про закупівлю нових Ан-178 для потреб військово-транспортної авіації Повітряних сил. Чи вплинула катастрофа на таке історичне рішення вищого керівництва? Можливо, один із цих літаків “служитиме” й у Вінниці?

– Катастрофа Ан-26ш назавжди залишиться серйозним шрамом на серці Повітряних сил. Ми повинні зробити все, аби не допустити таких чорних сторінок в нашій історії. Але треба робити реальні кроки щодо вирішення проблем військової авіації, не займатись популізмом та не давати порожні обіцянки. Ан-178 для військової авіації – це лише перший крок, і я його вітаю. Можливо, у недалекому майбутньому цей літак часто з’являтиметься і у вінницькому небі.

Вікторія Микитюк