На Тетянин день у Вінниці в останню путь проводжали маніпуляційну медсестру Вінницького обласного перинатального центру — 43-річну Тетяну Боцюру.
На портреті, перев’язаному чорною стрічкою, молода, красива та усміхнена жінка, якій би ще жити, любити свого коханого чоловіка Дмитра, теж лікаря, та двох синочків…
Тетяну Степанівну називали однією з найкращих медпрацівниць області, адже, працюючи медсестрою-акушеркою, а потім і маніпуляційною, вона врятувала тисячі життів і жодній родині не відмовила у допомозі. А ось їй самій не вдалось здолати підступну коронавірусну інфекцію… при якій, як би страшно це не звучало, помирають у свідомості… Для рідних, колег та друзів смерть Тетяни Боцюри стала справжнім шоком, адже всі були впевнені, що вона повернеться на роботу здоровою…
– Ми прожили в коханні 20 років. Робота познайомила нас, і робота забрала її. Тетяна змалечку марила медициною, саме тому пішла навчатись у медичний коледж імені Заболотного. Вже в обласній лікарні ім.Пирогова, де я працюю акушером-гінекологом, ми й зустрілись і більше не розлучались. Моя Танюша була віддана родині та роботі, за золоті руки та щире серце її знали тисячі. Коли почалась пандемія, дружина першою зустрічала пацієнток, брала у них аналізи на коронавірус, переливала кров, проводила інші маніпуляції.
Вона дуже береглась від того, аби не захворіти, беріг свою пташечку і я. Але не вбереглись, — із слізьми на очах каже чоловік покійної Дмитро Боцюра. – Це дійсно страшна хвороба, від неї ніхто не застрахований. Таня перед Різдвом була на роботі, а захворіла 9 січня, в неї піднялася температура до 38,4. Ми прийняли це за звичайну простуду, випили жарознижуюче, вітаміни. Температура впала. Але наступного дня ввечері температура знову піднялася. 11 січня з самого ранку після консультації з сімейним лікарем ми поїхали і зробили рентген, де була діагностована пневмонія, незначна — до 30% враження однієї легені. Детальніше розповідь чоловіка читайте тут: https://33kanal.com/news/117309.html
Сімейний лікар сказала, що не страшно, можна вдома проколоти антибіотик. Однак я серцем відчув, що треба діяти рішучіше, і ми одразу госпіталізувалися у 1 міську лікарню, в пульмонологічне відділення. Їй призначили лікування, обстежили. Однак 13 січня стан її погіршувався. Таня стала кисневозалежною, на КТ вже було 70% враження легень, і її перевели в реанімацію… ПЛР-тест на Ковід-19 виявився позитивним.
Далі почалась боротьба за життя. Допомагала держава, лікарі, друзі, колеги і просто незнайомі люди. Від палати Тетяни не відходили ні на мить. Особисто сприяв у всьому головний лікар Костянтин Ліваковський, їхні діти ходять до одного класу. За Таню молилися тисячі людей у всіх храмах України. Робилося все можливе і неможливе. Ліки ціною в десятки тисяч гривень за хвилини знаходили для неї… Всі були готові завезти Тетяну до Києва, до найкращих лікарів, професорів, апаратів…
Але стан її був нетранспортабельним. Лікарі, медсестри, санітарки не відходили від неї. Таня через маску не могла говорити, але була у свідомості до останньої секунди і писала всім у вайбері. Вона написала у групу нашого перинатального центру: «Дякую всім за підтримку. Я борюся і поборю». Кажуть, що певний час у пацієнтки була позитивна тенденція, але знову лікарі ставили невтішні прогнози, стан її погіршувався, хвороба прогресувала.
– Таня фактично нічим серйозним не хворіла! Ніколи не лежала в лікарні! Але тут вона була безсила. «Діма, ти мене втрачаєш…» — написала моя пташечка. А я стояв під вікнами реанімації і кричав так, що розривалися легені і серце, — каже Дмитро Боцюра.
24 серпня близько п’ятої ранку її серце зупинилось. 11-річний син Максим написав в групі класу: «Підтримайте мене, друзі! У мене померла мама…»
Хоронили медсестру 25 січня, на день її янгола… Заупокійна панахида відбулась у церкві Покрови Пресвятої Богородиці в мікрорайоні Пирогово…
Попрощатись з нею прийшла вся медична еліта, генерали, місцеві посадовці та небайдужі вдячні пацієнти, які ніжно називали її «наша Танічка». Згорьований чоловік, діти, батьки-пенсіонери, сестра не стримували сліз.
«Ми боролись до останнього за Таню! Вона прийшла у наш колектив одразу після навчання, стала справжнім професіоналом. Вона завжди була щира, відкрита та людяна. Це дуже печальний день для всієї лікарні ім. Пирогова… На жаль, Бог забирає кращих, — сказав Юрій Банах, відомий вінницький лікар та колега родини.
Поховали Тетяну Боцюру на цвинтарі у Пирогово.
– Наші сини дуже важко переносять непоправну втрату. Навіть слів немає це описати. Я дві ночі тримаю Максика, наче те маленьке кошенятко, в обіймах, бо він плаче. Я обіцяю їй поставити їх на ноги, зробити справжніми Людьми… Юрчик цього року закінчує школу, він понад усе мріє стати лікарем, і так хотіла його мама. Я впевнений, вона пишатиметься нами з Небес. Наша Танічка, пташечка…
Сподіваємось, що лікарні та керівництво держави допоможуть родині Тетяни Боцюри, яку спіткало велике горе, отримати обіцяну матеріальну допомогу, яку ще наразі не отримав жоден медичний працівник Вінниччини.
Вікторія Снігур
Фото Олексія Бойка
Від редакції. Ми щиро співчуваємо родині Боцюрів та всім вінничанам, які через підступний Ковід втратили рідних та близьких людей…
