Вся Вінниччина жахнулась  трагедією, яка сталась у гуртожитку №5 технічного університету. Студента 2-го курсу 18-річного Стаса знайшли викинутим з вікна посеред зимової ночі. Основна версія – самогубство. Але що думають його рідні – дізнавались наші журналісти.

– У гуртожитку №5 тепер по-справжньому тихо. Всі студенти та працівники закладу в жалобі. Не стало одного з кращих студентів, надійного товариша та єдиного сина. Батьки днями не відходили від ліжка, на якому спав Стас. Все не могли повірити, що його більше немає серед живих, – розповідають працівники гуртожитку.

Товариші кажуть, що версію самогубства навіть чути не хочуть.

– Ми проживали на 9 поверсі – це останній. У гуртожитку було мало людей, бо зараз карантин, все навчання на дистанційній формі. Проживають лише ті, хто працює. Тож у нас була своя компанія. Як і у всіх студентів, бували і сварки, і п’янки, але такого, щоб діло дійшло до бійки, не було ніколи, – розповідає товариш з гуртожитку.

– Люди, які хочуть щось із собою зробити, мають песимістичні настрої – говорять часто про всяку дурню. А Стас ніколи не був таким. Він щодня ходив на роботу. Працював оператором у кол-центрі. Завжди заступався за слабших та допомагав друзям. Міг виручити грішми, коли була потреба. Якщо ставалось якесь горе, він завжди підтримував, налаштовував на позитив. Був душею компанії — з ним цікаво.. Але страшна трагедія перевернула все…

Увечері 26 січня в гуртожитку було мало людей. Проте з нашої компанії декілька чоловік були на місці. Трагедія сталась о 12.00. За 10 хвилин до того Стас виходив з товаришами на вулицю курити. Хлопці розповіли, що він жартував, як завжди, був веселий… Піднялись на поверх, всі розійшлись по своїх кімнатах. А він проживав сам. Через 10 хвилин почули звуки поліції під вікнами. Ще через 5 дізнались, що це був Стас… Його побачили люди, які проходили повз гуртожиток. Вони і викликали «швидку» та поліцію. Травми виявились несумісні з життям. Медики, які приїхали «швидкою», зуміли лише констатувати смерть.

Це була найдовша ніч у нашому житті – ми сиділи і думали, що могло статись насправді? І єдине, що спадає на думку, – йому і справді допомогли, але хто? Це таємниця, яку ми, можливо, ніколи не почуємо. Бо серед студентів-комп’ютерників рідко зустрінеш буйного, всі тихі і спокійні. На мій погляд, серед наших жителів гуртожитку є ті, хто люблять помірятись кулаками. Можливо, через чиюсь дурість батьки втратили свою єдину дитину. На похороні мама до останнього просила Стаса піднятись з труни. І плакала так, що дух переймало. Горе, жахливе горе…

– Поліцейські повідомляють, що оглянули місце події та кімнату хлопця. Слідів боротьби не було. Розглядаються дві версії: нещасний випадок та самогубство, — коментує речниця обласної поліції Анна Олійник. — Остаточні обставини та причини встановить слідство. У загиблого вилучили телефон. Перевірятимуть його коло спілкування. Слідство поки що триває…

Ексректор ВНТУ професор Борис Мокін коментує загибель студента так:

– У період з 1985 по 1987 роки я працював проректором з виховної роботи, то добре пам’ятаю, що основним моїм завданням — як проректора з виховної роботи — було «тримання руки на пульсі» студентів, що проживають в гуртожитках. А тому кожний робочий день – а то і в суботу та неділю — я закінчував в одному із 6 студентських гуртожитків.

І коли я у 1989 році був обраний ректором, то від проректорів з виховної роботи — спочатку професора Тамари Буяльської, а потім доцента Анни Писклярової — я теж вимагав такої ж прискіпливої уваги до умов та питань, що виникали у студентів, які проживають в гуртожитках, від яких, на жаль, самоусунулась Світлана Денисюк, яка, будучи призначеною ректором Володимиром Грабком на посаду саме проректора з виховної роботи, умовила його перейменувати цю посаду на посаду проректора з науково-педагогічної роботи і соціальних комунікацій, що дало їй право здійснити і відповідну корекцію своїх посадових обов’язків, практично не залишивши в їхній обоймі функцій здійснення виховної роботи зі студентами, що проживають у гуртожитках.

Нинішній трагічний випадок зі студентом, що проживав у гуртожитку, фактично, став наслідком такої зміни функцій проректора Світлани Денисюк. Тому я раджу новому ректору повернути в штат ректорату посаду проректора з виховної роботи. Щоб він постійно контролював проживання в гуртожитках наших студентів та вирішував проблеми, що виникають у них.

Софія Копач