І думаю собі: якщо він старший лейтенант, то ж, напевне, зовсім молода людина. То як ця молода людина може так, не соромлячись, втричі старшому за себе… Це ж хто його батьки, вчителі?

Пише мені: “по даному факту було встановлено, що катер, який здійснював перевезення громадян через річку Дністер, перебуває у власності суміжної сторони (Р.Молдова)”. Ямпільчани мають тисячі знімків цього катера. І жителі Сорок, Косеуць – також. Ми знаємо, який він був. А подивіться на фото внизу яким став…

А на двох моїх фото внизу я показав, як його спустили на мілину до українського пункту пропуску “Ямпіль-Косеуць”. На українську територію! Де юрисдикція нашої поліції, зокрема. І на нашій території ви бачите що з ним зробили! Як він міг без рубки зовсім, а значить без керма, вернутися в Молдову чисто фізично, не кажучи вже про документи!? Адже при виході на воду судно мало мати засоби керування, це ж гірська ріка, тут течія ого-го яка.

І він мені пропонує, щоб я біг до прокурора скаржитися на цей його документ. Не побіжу. Бо вже давно переконався – на небі справжній прокурор і він все бачить, до нього зі скаргами бігати не треба.

Якщо його тут молдавани розібрали, то як вони його перевезли в Молдову таким розпотрошеним? Ви за кого нас, місцевих людей, маєте, пане Парфонов? По-людськи вас прошу – найдіть цей катер. Він дуже потрібний людям обох берегів Дністра.

Автор: Василь Кізка