Микола Кіріченко помер 16 жовтня з причин інфікування СОVID-19 під час виконання професійних обов’язків.

Родина медика у відчаї, адже за цей час отримала відмову у проведенні розслідування причини смерті і від Держ­праці у Вінницькій області, і від Державної установи «Він­­ницький обласний лабораторний центр МОЗ України». І, від­повідно, залишається без жодної компенсації, передбаченої законом.

– Мій батько прийшов працювати до Тульчинської СЕС у 1976 році і очолив eпідеміо­логічний відділ. 3 вересня 2014 року його призначили на посаду завідувача ВСП «Тульчинський міжрайонний відділ лабораторних досліджень», і він відповідав за два райони: Тульчинський та Томашпільський, — із сумом каже син покійного Олександр Кі­річенко.

— У період пандемії саме він отримував з обласного відділу лабораторних досліджень результати ПЛР-тестів, а потім повідомляв про них лікарів. I чомусь саме моєму батькові потім не зробили цей самий тест ПЛР. У батька був цукровий діабет, він переніс операцію на серці, був у зоні ризику до цього вірусу. Але, не зважаючи на це, приймав відвідувачів, серед яких були (як потім з’ясувалось) і хворі на СОVID-19.

13 жовтня батько ще був на робочому місці. 15 жовтня у нього раптово погіршилось самопочуття, йому було важко дихати. Мама терміново викликала «швидку допомогу», після чого його госпіталізували до інфекційного відділення Тульчинської ЦРЛ. Оскільки у батька був складний стан і шансів допомогти на місці в повному обсязі було мало, вирішили перевезти до Вінницької міської клінічної лікарні № 1. У реанімації його стабілізували, сатурація була 98. Лікарі заспокоїли та порадили повернутись до Тульчина, а на ранок приїхати до лікарні. Але 16 жовтня вночі батько у віці 67 років помер від коронавірусної інфекції. У нього 85% легень були уражені коронавірусом.

Я відразу приїхав у Вінницю. Отримав на руки лікарське свідоцтво про смерть, де було вказано однією з причин смерті — СОVID-19. Але вся справа в тому, що тест ПЛР у реанімації не взяли і чомусь «ЗАБУЛИ» нас про це повідомити.

Труна була закрита і обмотана чорним целофаном. Родині не дозволили побачити батька і попрощатися. Через тиждень від завреанімації, який висловив незадоволення, що ми його турбуємо і не даємо працювати, дізнались, що ПЛР-тести в реанімації не зробили. Це було грубим порушенням протоколу лікування і означало, що передбачені страхові виплати після смерті медиків, які інфікувались на робочому місці та померли, ми не отримаємо. А коли звернувся по телефону до роботодавця, а саме – директора «Вінницького обласного лабораторного центру МОЗ України» В.Г.Зайцевої за роз’ясненням з питання компенсації та акту розслідування смерті батька, вона сказала: «Ніякої компенсації ви не отримаєте, тому що ніхто не зробив ПЛР-тестів».

Я був шокований! Невдовзі ми також отримали відповідь з управління Держпраці у Він­ницькій області та Немирівського від­ділення Фонду соціального страхування про те, що нам не передбачені ніякі виплати у зв’язку з тим, що Він­ницький обласний відділ лабораторних досліджень відмовився надати акт розслідування смерті батька в зв’язку з відсутністю ПЛР-тестів (адже через халатність вінницькі медики забули їх зробити).

Розуміючи, що самим нам не впоратись з чиновниками, я звернувся до народної депутатки від нашого округу Лариси Білозір, яка пообіцяла розібратися і допомогти.

Наступного дня Лариса Бі­лозір звернулася на Верховній Раді до народних депутатів, щоб вони підтримали її запит до Президента України про розслідування смерті Кіріченка М.М. Відбулось поіменне голосування, 281 депутат підтримав. Нині ми просто у відчаї. Через діагноз Covid не дали нам «по-людськи» поховати батька, а коли дійшло до того, щоб провести розслідування для отримання компенсації і відповісти за свою халатність, нам категорично відмовили. Ми знаємо, такі випадки непоодинокі. Дуже багато родин лікарів, які померли при виконанні своїх обов’язків, теж відчули таке «піклування» до себе від наших чиновників.

Народна депутатка Лариса Білозір, яка нині допомагає родині покійного, теж не приховує обурення і наголошує на порушенні протоколу лікарями.

– Микола Кіріченко згорів за три дні, а у висновку вказано, що причиною смерті став Ковід і були всі клінічні прояви цієї інфекції. Хоча у МОЗ стверджують, що достатньо клініч­них проявів! — каже народна депутатка Лариса Білозір.

— Проблема виплат родинам померлих від СОVID-19 медиків перетнула рамки розумного. Закон фактично не працює! Чиновники забюрократизували процес так, шо більше 70% родин медиків, які загинули від СOVID-19, не отримали жодної компенсації. А це 1,5 млн грн за смерть медика. Більшості родин, чиї рідні-медики загинули, просто не вдається довести, шо людина захворіла на коронавірус на роботі. Реальний приклад з мого округу — головний санітарний лікар Тульчинського району Микола Кіріченко. Далі справа піде в суд!

Ось як прокоментувала ситуацію директор державної установи «Вінницький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України» Валентина Зайцева:

– Микола Кіріченко – це мій колега, ми разом прийшли на роботу в область, я його поважала та цінувала. Всі роки ми товаришували. Вранці Миколу Кіріченка поклали у Тульчинську ЦРЛ, його рідні мені про це навіть не повідомили. Дізналась від колеги. Відразу почала питати про стан. З’ясувалось, що сатурація впала. Негайно звернулась до обласного департаменту охорони здоров’я, і його очільниця Ольга Задорожна відправила реанімобіль у Тульчин. Пацієнта довезли до міської лікарні №1, але того ж дня Миколи Кіріченка не стало, на жаль. Він помер у приймальному від­діленні, реанімаційні заходи не допомогли, — каже Валентина Зайцева.

– Жодного зразка тесту ПЛР чи хоча б на антитіла медиками у Тульчині чомусь не було взято та не доставлено на дослідження. Я просила дружину покійного віддати тіло на розтин. Бо зі всіх, хто потрапляє на судово-медичну експертизу, обов’язково беруться зразки на дослідження на коронавірус. Та вона у відповідь: «Ще тільки після смер­ті його б не мучили». Одним словом – відмовилась. Вона, до слова, мала негативний результат, у вогнищах зараження Микола Кіріченко не перебував. А у всіх наказах вказано – тільки лабораторно підтверджений коронавірус, згідно з протоколом, наказами та нормативними документами, клінічні прояви сюди не підлягають. А тут навіть зразки не були доставлені. І ексгумацію проводити пізно, бо пройшло вже багато часу після смерті. То що ми можемо зробити у цьому випадку? Свідомо піти на порушення, зробити фіктивний аналіз і потім сісти у тюрму за це?

На даний час запит шодо здійснення розслідування причин смерті лікаря Тульчинського району Миколи Кіріченка, яка була з причин інфікування COVID-19 під час виконання професійних обов’язків, має розглянути МОЗ.

Вікторія Снігур