Всім нам так хочеться вірити в дива і в перемогу добра над злом. Дива існують, і творить їх Господь на небі, а люди — на землі.

Як в цій історії, що сталась на передовій. А її головним героєм став Володимир Бубело із села Лужок Чернівецького району. Він служив у 55 бригаді.

– Наша 10-а батарея знаходилась на полі, посеред якого був, так би мовити оазис, де ми і поховали усю техніку. Свою машину я підписав «Таїса», як дружину, а вона була моїм охоронцем, — пригадує Володимир. — Хоч у шосте чуття не вірив, та переконався, що воно таки існує… Тієї ночі я поїхав по воду хлопцям. Приїхавши, помітив, що сильний вітер віє, а мені як водієві потрібно ніч проводити у машині. А там такі щілини, що і кіт поміститься, от і припаркувався не на звичному для себе місці, а далі від інших. Прокинувся біля четвертої ранку, склав ковдру і сперся на руль, не розуміючи свого вчинку. Щось сон не йде… Встигнув викурити одну цигарку. І щось розірвало нічну тишу. Товариші швидко посхоплювались, всі побігли в укриття. Я злетів з машини, зачепився і роздер собі спину, але спочатку цього не зрозумів. Почало свистіти, ми зрозуміли, що дрон дає вказівки, куди стріляти, і вороги стріляли по наших бойових запасах, по машинах, по нас. Всі машини були обстріляні, колеса пробиті. Стріляли годину. Я все дивився на свою «ластівку», свою «Таїсію». Хлопці не знали, що їм робити, якраз мала приїхати наша зміна, адже ми мінялись через два дні.

Знесилені і зневірені, ми чекали, коли за нами приїдуть, снаряди рвались, яких би вистачило на цілий район, щоб підірвати, якби почали горіти всі… Доступу до них не було. Хлопці молились.. Та тут я побачив, що моя «Таїса» – ціла! Радості не було меж! Крикнув хлопцям, щоб швидко грузились. 22 чоловіки з залишками боєприпасів, які могли дістати, були на машині. Хоч зір вже давно був посаджений від того, що пересувався завжди без ввімкнених фар, та, довіряючи інстинкту, навпомацки почав їхати з того пекла. За горбом нас чекали товариші. Вони нічого не могли зробити. Залишилось тільки перечекати, коли догорять наші бойові запаси… Ось так «Таїсія» врятувала мій взвод та й мене самого.

Віталіна Володимирова