– Познайомились ми ще у 2015 році під час навчання в університеті, але як буває не завжди помічаєш ту свою половинку, яка так близько знаходиться біля тебе. Смішно те, що одне одного спершу ми не сприймали та дратували Вже на літній археологічній практиці в 2017 році ми більше спілкувалися та виявили, що помилялись одне в одному. В Івану мені сподобався його характер, мужність, харизма. Зачепили простота, оптимізм, сміх. І у 2018 році на одних з практичних занять між нами розгорілись почуття.

Після закінчення університету ми зрозуміли, що хочемо бути разом, почали шукати роботу, яка зможе дати стабільність та перспективу розвитку молодій сім’ї. Одним з таких варіантів стало проходження військової служби за контрактом у Калинівському полку Нацгвардії. Ваня погодився одразу. А для мене Це було складне рішення, оскільки треба було переводитись на заочну форму навчання та переїжджати в іншу область. Але якщо я вирішила бути з ним, то ніщо не може завадити, – розповідає Катерина.

– Нас прийняли на службу. По службі теж старались іти поруч нога в ногу. Але як це часто буває, не завжди виходило. Разом проходили тоді ще курс молодого бійця, планували вчитись в НА НГУ (в силу певних обставин не склалось), хотіли навчатись на командира відділення, але довелося вчитись самій, бо Іван мусив залишитись в зоні ООС. Почекала, доки і він пройде навчання, відбуде ротацію.

Нарешті разом потрапили на навчання на інструктора з бойової підготовки (він тактик, а я вогневик). Здолали перший етап, долаємо другий. Тепер нарешті проходимо службу на однакових посадах в одному підрозділі. З одного боку легко, бо ми добре розуміємо одне одного. З іншого боку важко коли часто і довго через відрядження ми не разом. Але ми знаємо, що якщо ми скільки вже пройшли, то і все решту ми витримаємо.

Пліч-о-пліч, гвардійська пара Іван та Катя крокує у своє майбутнє, показуючи на власному прикладі, що для цього почуття не має перешкод і його промінчики можуть зігріти у найхолоднішу погоду.

– Я хочу признатися, як багато для мене значить моя кохана. Катя завжди підтримає мене, а я її. Тому різні труднощі – це зовсім не страшно, коли ми разом. Я радий, що вона йде зі мною разом по життю», – додає Іван.