Кажуть, що він не одному судді та прокурору зробив посвідчення учасника бойових дій. Тому має високу «кришу».

Шепетівський міськрайонний суд продовжує слухати справу за позовом полковника Віктора Іваніва до військової Валерії Сікал з Томашполя та осіб, які допомогли їй підняти тему щодо домагань у військовій частині, де раніше вона служила. Нині вже колишній командир нашої землячки вимагає спростувати цю інформацію, бо вважає, що вона не відповідає дійсності та паплюжить його честь та гідність. Днями відбулось чергове засідання, де вперше виступила сама Валерія і відверто у режимі відеоконференції розповіла про пережите.

– Наші квартири з командиром знаходились в одному під’їзді на території військової частини. Коли Віктор Іванів приходив туди у стані алкогольного сп’яніння, залітав у мою кімнату, казав мені «ставати раком» на дивані. Після такого я постійно зачинялась на замок, бо боялась. Командир постійно принижував мене при солдатах, при своїх підлеглих, на­віть при начальниках, — заявила Валерія на суді.

— На нараді якось ми обговорювали питання коштів, то він при всіх став насміхатись, що ме­ні слід продати нирки. Якось він їхав на «УАЗі», за кермом був солдат. Я йшла, він зупинився і почав принижувати та обзивати, бо не віддала до нього військове ві­тання. На власне весілля Віктор Іванів мене не відпускав. Погрожував, що не дасть вийти заміж за мого чоловіка, а народжувати я буду лише від нього. І все це казав при своєму бухгалтеру без жодного відчуття страху. Коли мені було потрібно проходити лікування та робити операцію, теж були відмови. Втрутився мій чоловік і пішов на розмову до командира. Лише тоді він вже не міг перечити. Всі ці домагання тривали за весь час моєї служби у Цвітосі, бо то були не прояви уваги, то все через силу. Я особисто бачила, як командир возив у службовому авто дівчат…

Нагадаємо — взимку 2019 року військова з Томашполя Валерія Сікал не побоялась на всю країну розповісти про те, як керівник, полковник Віктор Іванів, який керував арсеналом А1358 у Цвітосі, за просування по службі змушував її до сексу. А через відмови створював ускладнення під час відбування служби: дівчина носила 35-кілограмові снаряди, відмовляв у відпустках… Просив, щоб Валерія від нього народила дитину. Тоді лейтенантка звернулася до військової прокуратури із заявою щодо сексуальних домагань. З’ясувалося, що Сікал була далеко не першою і не єдиною, інші жінки також свідчили проти Іваніва через аналогічні дії. Де­які з них погодились виступити в суді у ролі свідка. Відомо, що є таких шість жінок. Ось фрагмент свідчень однієї з них.

«…в серпні 2010 року мене до свого кабінету викликав полковник Іва­нів, коли я прибула, то він сидів у себе за столом та тримав у руках палку гумову (таку носять правоохоронні органи як спеціальний засіб). Коли я присіла на вказаний стілець, Іванів почав ставити мені питання по статуту ЗСУ. В ході опитування я не змогла відповісти на деякі його питання стосовно служби, і полковник Іванів мені повідомив, що має бажання даною гумовою палицею розробити мені анальний отвір. Зрозумівши, що хоче командир, мене шокувало. Я вибачилася, попросилася вийти з його кабінету, на що полковник Іванів мені сказав, що я поки що вільна, однак в подальшому, якщо я йому буду служити, мені необхідно буде виконувати його забаганки».

Ці матеріали є в кримінальному провадженні, яке більше двох років розслідується поліцією під процесуальним керівництвом військової прокуратури. Полковник Віктор Іванів не керує частиною, пішов на підвищення до Генштабу і досі не став підозрюваним.

Адвокатка Валерії Сікал вже заявила, що військова прокуратура всіляко затягує провадження та саботує оголошення підозри. Справа домагань у Цвітоській військовій частині, де служила вінничанка, стала настільки резонансною, що про неї, нагадаємо, навіть писав «The New York Times». І автором публікації була Юлія Мендель, яка стала прессекретарем президента Володимира Зеленського. То невже навіть на такому рівні безсилі проти сексуального насилля та кругової поруки у війську? Нині ж Валерія не служить, носить прізвище чоловіка Вдовиченко. А ще разом з ним на заробітках у Польщі, бо віру у чесних та порядних командирів їй назавжди зламали…

Віталіна Трудько