Цю воду пив, купався в ній щодня,
Брав відрами і розливав без міри.
І що колись закінчиться вона –
Про те не думав навіть і не вірив.

П’янів я від води, як від вина.
І в цю купіль залазив з головою.
Але на сонці висохла до дна
Криниця із цілющою водою.

Не чистив, не дивився, не жалів.
Не віддавав навзаєм, як востаннє…
На дні намул, обсипались краї
В криниці, де вода була коханням.

Анатолій ЖУЧИНСЬКИЙ