Та до вечора чекали на людяність лікарів! Ці години на коридорі тягнулись, як вічність.  Бо тут на поверсі сотні людей… Син плаче, їсти хочеться, а нам кажуть, що вільних палат немає… І просто чекайте! Байдужість зашкалює! І це не Україна! Це Італія та лікарня у столиці європейської країни! — розповіла про свої пригоди в італійській лікарні із «особливим» сином на руках поетеса із Вінниці Татіана Комарова, яка нині живе у місті Терні. — І так ми сиділи на коридорі із 10.30 до пізнього вечора — голодні та принижені…

Я хотіла піти в буфет хоч щось купити поїсти, але два ліфти в лікарні не працюють. А хтось тут навіть лежить у вбиральні відомої римської лікарні… Тому не заздріть нікому, хто нині вимушений йти до лікарів. Я розумію, що всі вони змучені цим роком боротьби із вірусом, вони самі ледь живі, а тому — байдужі… Але як не зглянутись на таку дитину, як моя? Нікого не звинувачую, бо Ковід вже всіх дістав! Хотілось плакати, але я трималась… І читала ваші слова підтримки у соцмережі… та кілька дзвінків із рідної Вінниці, які повернули мене до життя… Не будьте байдужі, навіть тоді, коли між вами тисячі кілометрів чи лише один крок до людяності… Ваша Комарова!

Роман Ковальський