Євген Белдій зараз лежить в травматологічному відділенні лікарні на Київ­ській. Він звернувся до газети і розповів «33-му» всі деталі тієї ночі, коли під­полковник Олександр Яворський його підібрав, з перебитою артерією, зупинили з дружиною джгутом кров, завезли спочатку до Літинської лі­кар­ні. Там ли­ше оглянули пацієнта, попередили, що потрібна термінова операція, і порадили одразу ж везти до Вінниці на операційний стіл. Бо у них вночі хірург через реорганізацію медицини не чергує. Саме тоді начальника слідства м. Вінниці затримали патрульні поліцейські і склали на нього два протоколи — за не включену фару і водіння в нетверезому стані.

– Хоча я це заперечував, — каже підполковник Олександр Яворський, — і ніхто мене не обслідував. Просив приєднатись до порятунку людини, а тоді вже все з’ясовувати. Я це зробив. І як тільки пацієнта врятували, одразу подзвонив на 102, поїхав до наркодиспансеру і здав там тест в присутності екі­пажу патрульних. Там виявили, що п’яним я не був.

За даними прес­служби по­ліції з приводу подій начальником ГУНП призначено службове розслідування, а правоохоронця відсторонено від виконання обов’язків.

– Цими вихідними вночі у Він­ниці патрульні поліцейські зупинили автомобіль за порушення правил дорожнього ру­ху, яким керував пра­цівник Він­ни­цького районного управ­ління поліції. Полі­цей­ський перебував поза службою на власному автомобілі. Під час спілкування патрульні побачили у нього ознаки сп’яніння, — повідомили у пресслужбі обласної поліції Вінниччини. — Після відмови пройти огляд на стан сп’яніння на водія склали адміністративний протокол за ст.130 КУпАП.

Свого часу Олександр Явор­ський керував поліцією Літинщини, очолював Вінницьке районне відділення. Після реорганізації став начальником слід­ства об’єднаного Вінницького району.

Ось як він пояснює ті події:

– Ми із дружиною приїхали до Літина із Вінниці навідати батьків разом із сім’єю її брата.

Через необережність Євген послизнувся і впав, отримав травму руки. Він перебив артерію, і кров просто юшила фонтаном. Ми нашвидкуруч наклали йому джгут та повезли до Літинської лікарні. А потім до Вінницької. Ми замотали Євгена у ковдру. За час дороги він втратив ще десь з літр крові. Було видно по пакету, в який помістили травмовану руку. Все одіяло було в крові і машина, весь його одяг. Тому я зняв із себе кофту і віддав потерпілому. Сам вже у футболці мало не ніс його на собі.

Тому і сам був закривавлений.

Євгена одразу ж відправили на операційний стіл і десь о 4-й годині прооперували. Лікар сказав, що ціна його життя була в півгодини.

Самі розумієте, що нам одразу написали цілий список ліків. А їх же треба було за щось купити. Одежу чисту хворому привезти. Тому із його і моєю дружиною поїхали на Тяжилів, де вони жили. До будинку не доїхали десь метрів зо 150. Аж раптом нас доганяють і зупиняють патрульні…

Чому? — здивувався я. Вийшов до них і показав свій закривавлений одяг, машину, пояснив, що поспішаю, бо ж рятувати Євгена потрібно.

Але у відповідь мене не лише не зрозуміли, а й викликали 3 полі­цей­ські машини. Причину назвали — ліва фара не світилась. Хлопці, кажу, зрозумійте наш стан…

У мене дійсно почали труситись руки, бо маю цукровий діабет. І коли нервовий стрес — таке трапляється. Як і пересихання в роті, і змінюється дещо мова..

А тут ще до цих поліцейських підбіг чоловік і почав кричати, що в нього стріляли. Вони почали з ним розбиратись.

Хтось там із патрульних з потерпілим не порозумівся. Той почав уже обурюватись, обзивати їх. І йому, замість нападників, почали заламувати руки і повезли до відділу на Лівий берег. А ми стоїмо! Уявіть мій стан! Шок і обурення! Діабет дає ускладнення. Відчуваю, що мені стає погано, потрібні ліки, а їх під руками немає…

Але ніхто на це не звертає уваги. І коли я починаю пояснювати, що мені потрібні ліки, у мене вимагають вийти із машини і пройти обстеження на алкоголь. Хоча і переконував, що нічого не пив.

Далі патрульні взяли понятими таксиста і ще якусь жіночку і почали говорити:

– Бачите, ось п’яний чоловік. Ви засвідчуєте?

Це ж порушення всяких норм… Я ж слідчий із досвідом…

– Це ви кажете що я п’яний, — заперечив… Одним словом — якийсь кошмар… Але протокол складають.

Невже їх ніхто не вчив, що в такому випадку пріоритетним є життя людини. Тому мали б не тримати нас на дорозі, а завезти, нехай і у супроводі, додому, щоб ми взяли кошти і все необхідне, потім — до лікарні. І лише тоді б чогось вимагали. І я б без всяких заперечень поїхав із ними до наркодиспансеру і здав тест. Бо ж правоохоронці мають ще і допомагати, а не шукати показники…

Тому я сказав:

– Пишіть, що хочете. А я виконаю все необхідне, щоб брат дружини залишився живим, а тоді пройду обстеження в наркодиспансері.

Що я і зробив.

– Дай Бог здоров’я Олександру, він вчинив, як справжній чоловік і офіцер. Дякую Олександру Яворському, рідним і лікарям, що врятували мені життя.

Наші кореспонденти, згідно з засадами свободи слова, вислухали всі сторони конфлікту. Які висновки будуть у службовому розслідуванні — повідомимо.

Тетяна Квасюк
Вікторія Микитюк